Алея зірок: Лілія Сандулеса та Сіді Таль

Лілія Сандулеса

Естрадна співачка. Неповторний голос буковинської музики.

Лілія Сандулеса входить до плеяди видатних артистів сучасної естради. Великої популярності отримала завдяки дуету з Івом Бобулом. Їхні хіти «А липи цвітуть», «Берег любові» стали піснями-символами закоханих і глибоко засіли в серцях українців.

Народилася Лілія Сандулеса (Сандулесу) 28 лютого 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району. В тому ж селі, що й видатна співачка Софія Ротару.

Після закінчення Чернівецького музичного училища розпочала творчу кар’єру у складі ВІА «Жива вода» при обласній філармонії. У 1980 році переїхала до Луцька, де приєдналася до ВІА «Світязь» та «Серпанки». Компанію їй у зміні чернівецького на волинський колектив склав відомий співак Олександр Сєров.

Перемога в 1982 році на конкурсі артистів естради України стала знаковою для Лілії. Тоді вона обійшла вже таких знаних співаків, як Павло Дворський, Віталій Білоножко, Олександр Сєров та сестри Ротару.

У 1985 році виконала пісню Володимира Бистрякова «Гончарный круг» і пройшла з нею до фіналу всесоюзного телефестивалю «Пісня року».

Знаковим для співачки став 1992 рік. Тоді розпочалася співпраця із її земляком Івом Бобулом. Творча співпрацю невдовзі переросла у кохання і музичний дует став сімейним. Саме тоді зʼявилися незабутні шлягери «Берег любові», «А липи цвітуть», «Білі черемхи», «Місячне колесо» та ін.. Свій збірник «Берег любові» Сандулеса та Бобул випустили в Канаді. У той період вони активно гастролювали закордоном.

Після десяти років співпраці творчі й життєві дороги Лілії та Іво розійшлися. На початку 2006 року співачка повернулася до Чернівців, де продовжує займатися музикою, а також навчає музичного мистецтва молоде покоління.

Лілію Сандулеса отримала звання «Заслуженого артиста» в 1987 році, «Народного» - в 1996 році.

Читати ще: Алея Зірок: Степан Сабадаш та Євген Савчук

Сіді Таль

Акторка, співачка. Беззаперечно Золоте імʼя буковинської музичної і театральної культури.

Сіді Таль була зіркою не лише в Чернівцях, але й в королівській Румунії, а згодом і в Радянському Союзі. Глядачі із захопленням переглядали всі ролі талановитої артистки, заворожені слухали її спів.

Сореле Біркенталь (пізніше взяла сценічне імʼя Сіді Таль) народилася 8 вересня 1912 року в Чернівцях. До артистизму мала талант з раннього дитинства. На сцені вона і співала, і танцювала, і виступала в різних сценках.

З 1918 року почала навчатися у народній єврейській школі в Чернівцях. З 1923 відвідувала гімназію, паралельно навчалася в театральній школі.

Жага до акторства вже глибоко засіла в юної Сореле. І в 1926 році вона долучилася до єврейської трупи Сари Канер і відтоді визначила для себе єдиний шлях – мистецький.

1928 року розпочала виступи на професійній сцені. Після переїзду до Бухаресту Сіді Таль увійшла до складу театру «Роксі» і виступала на сцені залу «Помул верде». Відтоді її життя стало метанням між різними містами тодішнього королівства Румунії.

У 30-их роках гастролювала в рідних Чернівцях. Там зустрілася з тодішнім керівником Чернівецького єврейського театру, молодим й імпозантним чоловіком Пінхасом Фаліком. Закохалися одне в одного з першого погляду. Але залишатися в місті свого дитинства відома актриса не забажала. А Фалік залишатися без коханої теж не забажав і вони вже разом поїхали до Бухаресту. Сіді Таль продовжила виступи на сценах українських, румунських та молдавських міст. 

Передвоєнні роки були справжнім випробуванням для артистки. Чорним днем для неї стало 26 листопада 1938 року, тоді під час її виступу на сцені в Бухарест члени фашистської «залізної гвардії» скинули з ложі до глядацької зали бомбу. Тоді загинуло 14 людей. Сіді Таль заборонили виступати.

Коли радянська влада встановила свій диктат на буковинській та бессарабській землях, змінилося й життя Сіді Таль і Пінхаса Фаліка. У 1940 році Фаліка призначили заступником директора державного єврейського театру і сімʼя перебралася до Кишинева. За рік із початком війни театр евакуювали до Ташкенту, там було Фалік створив концертну бригаду, якою керувала його неповторна Сіді Таль.

Доречі, офіційно побралися Сіді й Пінхас лише в 1946 році. Нерозлучними вони залишалися до кінця життя.

Опісля неспокійних воєнних днів Сіді Таль з чоловіком переїхала до Чернівців. І долучилася до єврейського ансамблю Чернівецької філармонії.

Сіді Таль була неперевершеною артисткою і співачкою. Та чи не найкраще їй давалися веселі, комічні ролі. Хоча драматичні й ліричні образи також з легкістю виконувала на сцені.

Своїми знаннями Сіді Таль ділилася з іншими співаками, акторами. Її цінні поради отримали видатні співаки Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич тощо. Для Ротару вона взагалі стала духовною наставницею.

Завершився життєвий шлях Сіді Таль 17 серпня 1983 року. Похована на Алеї слави Центрального міського кладовища в Чернівцях.