Алея Зірок: Степан Сабадаш та Євген Савчук

Степан Сабадаш

Композитор, диригент, хормейстер. Сподвижник музичного мистецтва України.

Ті пісні, які написав Степан Сабадаш, настільки влилися в українську культуру, що сьогодні фактично вважаються народними. У співпраці з неперевершеними поетами творилися без сумніву геніальні твори. Чи не найбільшої популярності отримали «Очі волошкові» Анатолія Драгомерецького (хоча насправді поет лише поправив готовий вірш Сабадаша), «Марічка» Михайла Ткача, «Пісня з полонини» Олени Пономаренко.

Читати ще: Алея зірок: Леонід Румянцев та брати Руснаки

Ось вже понад десять років з Ратуші в Чернівцях звучить мелодія «Марічки». Кожного дня о 12 годині сурмач виходить на верхівку муніципальної будівлі й на всі чотири сторони світу грає «Чує чи не чуєш, чарівна Марічко!».

Степан Сабадаш народився 5 червня 1920 року в селі Ванчинець, що на Новоселиччині. Музичним талантом був обдарований з народження. У 13 років взявся вивчати скрипку, з 15 років до рук взяв ще й трубу, з якою вже за півроку грав у духовому оркестрі села Ванчиківців. У 16 років Степанові довірили керувати цим оркестром.

У 18-річному віці опанував ще й акордеон і невдовзі став одним з найкращих акордеоністів Буковини, та й тогочасної Румунії.

У 1940 році вступив до Чернівецького музичного училища. Комісія, почувши віртуозну гру юнака, одразу зарахувала його на другий курс, а за рік Сабадаш взагалі закінчив училище. І продовжив навчання у румунській консерваторії Чернівців, яку закінчив у 1944 році.

По завершенні консерваторії пішов працювати в філармонію Чернівців. Але був призваним до війська і вже в неспокійні воєнні дні продовжив займатися музикою. Степан Сабадаш створив ансамбль з армійців-артистів, вони виступали перед бійцями 4-го Українського фронту аж до кінця війни.

По війні Сабадаш активно взявся до творення оркестрового обличчя тодішньої Буковини. Він був і концертмейстером, і керівником свінгового оркестру, естрадних оркестрів.

А з 1951 року почав створювати ще й самодіяльні хори. Розуміючи брак в себе хорових і диригентних навичок, знову подався до музичного училища, але вже на хорово-диригентне відділення.

У 1967 році перебрався жити й творити до Києва.

За життя Степан Сабадаш написав чимало пісень, оркестрових й хорових творів, обробок народних пісень тощо. У 1965 році був удостоєний звання «Заслуженого артиста УРСР». І лише в 2000 році йому присвоїли звання «Народного артиста України».

Помер 25 серпня 2006 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Євген Савчук

Диригент, хормейстер, музикант. Золоте імʼя хорової музики в Україні та світі.

Саме Євгену Савчуку вдалося підняти Національну хорову капелу «Думка» на світовий рівень. Завдяки його професійним якостям та наполегливості «Думка», яка вже мала імʼя в історії української музики, проте не таке могутнє, як би того хотілося, досягла вершин в музичному мистецтві й порівнялася з хорами таких гігантів музики як Леонтовича, Стеценка, Кошиця тощо.

Євген Савчук народився 10 лютого 1947 рок  в Брусниці Кіцманського району. Після школи вчився на диригента в Чернівецькому музичному училищі. Після училища – в Київській державній консерваторії.

Ще студентом в 1970 році Савчука запрошують працювати в Київському театрі оперети. З 1973 по 1978 роки став диригентом-хормейстром Державного українського народного хору імені Г Верьовки. Сюди його запросив відомий диригент і композитор Анатолій Авдієвській.

Поряд із музичною практикою Євген Савчук в 1978 році розпочав і педагогічну. Й до сьогодні викладає в Національній музичній академії України, а також завідує кафедрою хорового диригування.

Важливим етапом в житті диригента став 1984 рік. Тоді його призначили художнім керівником і головним диригентом Національної хорової капели «Думка». З нею Савчук вийшов на вершини музичної слави не тільки в Україні, але й у світі.

Працює на музичному поприщі й сьогодні.

У своєму арсеналі досягнень Євген Савчук має звання Народного артиста Україна, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка, звання Героя України.