Алея зірок: Ян Табачник та Михайло Ткач

Ян Табачник

Акордеоніст-віртуоз. Відомий музикант та політик.

Народився Ян Табачник 31 липня 1945 року в Чернівцях. Коли йому було 10 років, до рук взяв акордеон і з того часу фактично не розлучався з інструментом. З 13 років почав грати в музичних колективах, а з 16 років вийшов на професійну естраду.

У 1964 році став артистом Астраханської обласної філармонії. Згодом працював в Аджарському відділі Грузинської державної філармонії, Держфілармонії ПБК, був солістом джаз-оркестрів Марка Горєліка та Шико Аранова.

У 1968 році повернувся до Чернівців, де очолив районний будинок культури в Першотравневому районі.

З 1979 року переїхав до Запоріжжя, там створив фольклорний ансамбль «Сурми», гурт «Новий день» та інструментальний колектив «РИФФ».

У 1995 році в Одесі відкрив Муніципальний театр музики Яна Табачника.

Читайте також: Алея зірок: Лілія Сандулеса та Сіді Таль.

Музичну діяльність доповнив і педагогічною. Так, у 1997 році став професором кафедри народних інструментів Київського національного університету культури і мистецтв. Загалом має почесні професорські звання в декількох університетах.

З 2000 року Табачник став заступником голови опікунської ради Всеукраїнського фонду «Надії і Добра». Того ж року в Києві створив Міжнародний творчий центр Яна Табачника, в рамках якого започаткував телевізійне шоу «Маю честь запросити».

Ян Табачник як музикант виступав у різних країнах світу. Брав участь в численних конкурсах і фестивалях.

Отримав звання «Заслуженого артиста» в 1989 році, а в 1994 році – «Народного».

Коли музики Яну Табачнику виявилось замало, взявся до політики. З 2006 року став народним депутатом від «Партії регіонів». Обирався до Верховної Ради тричі.

З нагоди святкування 600-ої річниці з Дня першої писемної згадки Чернівців подарував своєму рідному місту пам’ятник у вигляді грамоти. Замовив Табачник подарунок у відомого скульптора Зураба Церетелі. Сьогодні монумент знаходиться у сквері на перехресті вулиць Головної та Шкільної.

Михайло Ткач

Поет, письменник. Творець знакових для української естради пісень.

Михайло Ткач писав чуттєво й душевно. Саме тому музика легко ставилася на його поетичні слова. У співпраці з талановитими композиторами народилися незабутні пісні «Якщо любиш – кохай», «Зоряна ніч», «На щастя, на долю», «Сніг на зеленому листі». Писали мелодії до віршів Ткача Микола Мозговий, Степан Сабадаш, Платон Майборода, Олександр Білаш, Ігор Поклад, Левко Дутківський, Володимир Івасюк. А співали їх Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко, Іван Красовський.

Вірш про Марічку, яку на музику поставив геніальний Степан Сабадаш, став справжньою візитівкою Чернівців та Буковини. Ось вже 14 років мелодія «Марічки» лунає з Ратуші. О 12 годині сурмач підіймається на вежу муніципалітету й на всі чотири сторони світу грає «А на тому боці – там живе Марічка».

Михайло Ткач народився 26 листопада 1932 року в селі Лукачани, що на Кельменеччині. Навчання розпочав у сільській школі, а після четвертого класу перейшов до Новоселиці вчитися. Його одразу зарахували до шостого класу. Як написав у автобіографії, батьки в передчутті страшного голоду в 1946-47 роках відправили сина вчитися до інтернату в Чернівці. І це було мудре рішення, адже в сільській сімʼї в тяжкі часи «на один рот стало менше», а в інтернаті все ж давали щось їсти.

Після сьомого класу батьки вирішили, що син повинен стати фельдшером. І він поступив до Чернівецького медучилища. Отримавши диплом, працював за професією в Кельменецькій районній лікарні. Працював лише рік. І вирішив продовжувати студіювання медичної науки. Вступив до медичного інституту в Чернівцях.

Ще в медучилищі почав римувати, писати пʼєси. Перший вірш Ткача надрукувала районна газета «Рідне слово».

У 1955 році Михайло Ткач разом з колегами-студентами проходив практику в Путильській районній лікарні. Головний лікар тішився, що має професійну підмогу, і дозволив їм жити в лікарні і харчуватися в тамтешній їдальні. А в їдальні працювала молоденька симпатична гуцулочка Марічка. Хитрі друзі нарадили Михайлові, якого вже знали як вправного поета, написати справжню оду дівчині. А за це вона, втішена й розчулена юначка, можливо їм більші порції їжі буде готувати. І Михайло написав вірша, вклав у нього всю гірську та дівочу красу. Обідні порції теж збільшились, доречі.

Пізніше вірш про Марічку надрукували. Його побачив директор обласного будинку творчості і оголосив конкурс на кращу мелодію до слів. Всього було написано близько 40 композицій. Та найкраще лягла музика Степана Сабадаша і з нею пісня «Марічка» полетіла в світ.

На останніх курсах медичного інституту Михайло Ткач все більше брався за перо. Батьки, які мріяли, що син стане лікарем, все ж змирилися з його писемницькою долею. І не заперечували, коли він по завершенні навчання пішов до Чернівецької обласної газети працювати журналістом.

Ще під час навчання вийшла перша збірка Ткача «Йдемо на верховину», у 1956 році. За рік – друга, «На перевалі». Того ж року його приймають до Спілки письменників.

Брак літературної освіти надолужив навчанням Вищих літературних курсів при Літературному інститут імені М. Горького в Москві.

Згодом Михайло Ткач переїхав до Києва. Взявся до роботи на Кіностудії імені О. Довженка, у Державному комітеті кінематографії, на кіностудії хронікально-документальних фільмів. Він редагував фільми, писав сценарії.

Саме за сценарій до повнометражного фільму про Україну (хоч і називався «Радянська Україна», та все ж про Україну), удостоєний високого звання лауреата Державної премії імені Т. Шевченка у 1973 році.

Михайло Ткач видав декілька поетичних збірок, написав сотні віршів, чимало з яких на музику поклали світочі української музики.

Живучи в столиці України, поет ніколи не забував про рідну Буковину. Він став ініціатором створення Буковинського земляцтва в Києві і був обраним його першим головою.

Перестало битися серце видатного митця 3 квітня 2007 року.

У Чернівцях в честь талановитого земляка названа вулиця, а на будинку, де мешкав, висить меморіальна дошка.