18 років тому на Театральній площі «запалали» перші імена видатних людей, які творили музичну, літературну, театральну культуру Чернівців, Буковини, України, світу. Ми продовжуємо розповідати про особистостей, які назавжди увійшли в плеяду творців нашого культурного світу.
Піаніст, композитор, педагог. Унікальний музикант, чиє імʼя записане золотими літерами у світовій культурі.
Впродовж трьох років, з 1997 по 2000 роки, феноменальний Йосип Ельгісер зіграв 27 історичних концертів. Вони були присвячені фортепінній музиці. І всі твори, а їх було 443, маестро виконав з памʼяті. За таку сподвижну роботу отримав Золоту медаль ЮНЕСКО і був удостоєний звання «Золоте імʼя світової культури»
Як піаніст, Ельгісер виступав і з симфонічними оркестрами, і з авторськими програмами. Акомпанував легендам класичної й естрадної музики, а саме Марії Стефʼюк, Зарі Долухановій, Дмитру Гнатюку, Анатолію Соловʼяненку, Ігору Ойстраху, Мстиславу Растроповичу, Павлу Кармалюку та ін..
Як композитор, писав твори для хору і сольного виконання, романси, для фортепіано, для струнних, духових і народних інструментів, а також для камерних ансамблів. 8 томів музичних творінь Йосипа Ельгісера зʼявилися ще в 2003 році.
Як педагог і музикознавець залишив по собі чимало підручників, методичних рекомендацій, склав російсько-український музичний словник. Та найголовніше - він виховав цілу плеяду талановитих піаністів.
А ще Ельгісер був дослідником, особливо цікавила його музична Буковина. Він повернув із забуття імена буковинських митців, а також по всьому світу збирав рідкісні партитури.
Йосип Ельгісер народився 29 грудня 1929 року в Новій Жучці, тоді це було передмістя Чернівців. До гри на фортепіано взявся ще в пʼятирічному віці. Свій перший публічний виступ зіграв на Садгірській сцені, коли йому було шість років. Тоді Йосип виконав виконав сонату Гайдна, варіації Бетховена та дві пісні без слів Мендельсона. Місцева інтелігенція, присутня в залі, була вражена майстерністю виконання маленького піаніста.
Війна стала величезним випробуванням і реальним жахом для сімʼї Ельгісерів і для Йосипа зокрема. 1943 року їх запроторили до концтабору на Вінничині. Через те, що вмів гарно малювати і прекрасно грати, вижив. Він малював ікони і місцеві жителі за них давали хлопчику продуктів.
По війні навчався в Чернівецькому медичному інституті, працював лікарем-хірургом в Грозинській лікарні.
Паралельно навчався на фортепіанному відділені музучилища в Чернівцях. Пізніше – в Київській консерваторії імені П. Чайковського, яке закінчив у 1965 році.
Відтоді розпочав музичну й педагогічну діяльність. Викладав у Чернівецькому музичному училищі.
У 1999 році за віддану працю нагородили знаком «Відмінник освіти України».
Нестало маестро 24 травня 2014 року. Останні роки проживав із донькою, Вікторією Тучинською, в Москві. Але прах батька Вікторія привезла до Чернівців, похований Йосип Ельгісер на Центральному міському кладовищі.
Диригент, композитор, музикант. Один із творців буковинської музичної культури.
Леонід Затуловський проявив себе і як професійний музикант, і як талановитий композитор, і як геніальний диригент. А також є чудесним педагогом.
Затуловський є засновником духових оркестрів та естрадних ансамблів на Буковині. Зокрема, створив один з перших в краї самодіяльний естрадний ансамбль «Юність». У 1976 році при Чернівецькій обласній філармонії організував роботу ансамблю «Черемош». Музичний колектив став лауреатом республіканського конкурсу «Молоді голоси». Також заснував перший на Буковині естрадно-симфонічний оркестр, в якому був диригентом.
Окрім концертної діяльності проводив репетиційну й методичну роботу з аматорськими і професійними колективами.
А ще багато творив музичних творів і сам. У його доробку близько 80 естрадних пісень, низка п’єс для симфонічного, камерного, духового та естрадно-симфонічного оркестрів, симфонічна поема «Буковина», «Буковинські рапсодії» № 1-3 для симфонічного оркестру, кантати «Пам’ять» для солістів, хору і симфонічного оркестру, сюїта «Блукаючі зірки», цикл прелюдій «Дитячий альбом» для фортепіано, цикл пісень для хору хлопчиків «Дитячий альбом для труби», музика для трьох спектаклів Сіді Таль «Концертино».
До того ж займався аранжуванням та обробкою народних пісень.
Свої знання вже понад півстоліття передає в Дитячій музичній школі №1 в Чернівцях.
У 1996 році отримав звання «Заслуженого діяча мистецтв України». У 2006 році – лауреат мистецької премії імені С. Воробкевича.
А ще імʼям Леоніда Затуловського назвали зірку в сузірʼї «Ліра».
Про інших "зірок", чиї імена увіковічнені на Алеї, читайте у рубриці "Історична розвідка".
Максим Козменко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
