Алея Зірок: Петро Міхневич та Микола Мозговий

Петро Міхневич

Актор театру і кіно. Легенда театральної культури.

Петро Міхневич є тим актором, який жив театром. Не просто виходив на сцену, щоб зіграти, а він жив на сцені. Кожна роль відтворював переконливо, проникливо, правдиво.

Акторський талант не обмежував тільки театром, знімався і в фільмах. Кінематографічний доробок склав 17 стрічок. Зокрема, зіграв у «Землі», «Кривавому світанку», Олекса Довбуш», «Повія», «Наймичка», «Така пізня, така тепла осінь» та ін..

Петро Міхневич на сцені й у житті мав потужну підтримку від дружини, теж артистки театру й кіно Галини Янушевич. Разом пройшли всі випробування, які готувала доля, ділили всі радощі, успіхи, підтримували в труднощах. І так 66 років впродовж подружнього життя.

Народився Петро Міхневич 22 жовтня 1901 року в Бердичеві. Одразу після закінчення Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка розпочав акторську карʼєру. Спершу виступав у Київському українському драматичному театрі імені І. Франка, а за 5 років переїздить до Харкова, де долучається до Харківського театру Революції. Сюди Міхневича рекомендували як кращого актора.

З 1940 року разом із дружиною Галиною перебирається до Чернівців. Звідси акторське подружжя вже більше нікуди не переїжджало до кінця життя.

По приїзду одразу виходить на сцену місцевого театру. Одразу вливається в театральну культуру і стає не просто його носієм, але й творцем.

На чернівецькій сцені Петро Міхневич зіграв сотні ролей. Він створив справжній літопис героїв на сцені.

За творчу діяльність Міхневича у 1946 році було присвоєно звання Заслуженого артиста, з 1958 року – Народний артист УРСР.

Нестало Петра Міхневича 15 липня 1993 року. Спочинок знайшов біля дружини Галини на Руському цвинтарі в Чернівцях.

Микола Мозговий

Композитор, співак, музикант. Золоте імʼя української естради.

Пісні Миколи Мозгового настільки відомі й популярні, що їх співають всі і всюди, від просторих концертних залів до затишних дружніх застіль. «Край, мій рідний Черемоша й Прута» - чи не найвідоміша і найкраща пісня-присвята рідному краю. З цією піснею розпочалася творча співпраця Мозгового та Софії Ротару.

Писав Микола Мозговий музику до власних віршів і до віршів неперевершених поетів-піснярів, зокрема, Юрія Рибчинського, Михайла Ткача, Вадима Крищенка, Віктора Герасимова та ін.. У співпраці зʼявилися незабутні пісні «Минає день, минає ніч», «На щастя, на долю», «Серце скрипки» тощо.

Микола Мозговий народився 1 вересня 1947 року в Сарнові на Хмельниччині. Музичну освіту здобув у Чернівецькому музичному училищі, доповнив навчання Республіканською студією естрадно-циркового мистецтва у Києві, а відшліфовував знання музики в Київській державній консерваторії імені П. Чайковського.

З 1971 по 1994 року був солістом «Укрконцерту». Опісля став директором і художнім керівником Українського державного театру пісні.

З 1999 року завідував кафедрою теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.

У березні 2005 році призначений генеральним директором Національного палацу мистецтв «Україна», яким керував до самої смерті.

Зупинилося серце композитора 30 липня 2010 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Читайте також:  Алея зірок: Василь Михайлюк та Ілля Міський