Режисерка з Буковини розповіла про еротику в українському кіно

Журналісти Інформаційного агентства АСС були на перегляді українських короткометражних фільмів. У «Кінопалаці  Чернівці» глядачам продемонстрували сім короткометражок молодих українських режисерів. Їх варто переглянути хоча б тому, що кожна має свій характер, стиль і особливий сюжет. А молоді режисери творили їх «гарячими серцями» і дуже потребують реакції публіки на свої роботи.

Кореспонденти ІА АСС зокрема поспілкувались із режисеркою фільму «Олекса». Це дебютна робота буковинки Лілії Остапович, 15-хвилинна розповідь про любовні переживання підлітка із карпатського села. Зйомки проходили у Путилі та Вижниці.

 - Розкажіть про зйомки «Олекси». З чим було найскладніше?

 - Були складнощі пов`язані із фінансами, якщо б не підтримка Буковинської кінокомісії, не знаю як би ми «вигребли». Тому що це фактично була експедиція, студентське кіно. Період пре-продакшну досить об`ємний: спершу розробляєш сценарій, потім думаєш про акторів та підтягуєш команду, шукаєш локацію, костюми. Короткометражка – мій дипломний фільм. Тему обрала саме цю,  тому що я пишу і знімаю про те, що для мене є близьким. Я хотіла, напевне, поділитись, якось вивільнитись.

 - Як знімали еротичні сцени? Це, здається, нерозвинена тема в вітчизняному кінематографі.

 - З приводу еротичних сцен – немає в нас ніяких табу, знімай, що хочеш. Ця сцена була необхідною, щоб хлопчик побачив і це справило на нього такий шок, без неї фільм був би не такий.  Під час зйомок ми постарались створити максимальний комфорт для акторів, ми зменшили кількість учасників знімальної групи, актори додатково репетирували, щоб не бути скутими у кадрі. Мені особисто подобається еротичне кіно. Можливо, зніму ще щось у такому стилі. В Україні розвинене порно, а еротика – ні, на превеликий жаль. Думаю, що все попереду.

 - Зараз обговорюють популярність та відвідуваність нових українських фільмів. Комедія «Скажене весілля», наприклад, збирає набагато більше глядачів, ніж фільми про війну. Як Ви це пояснюєте?

 - Фільми мають існувати у різних жанрах. Просто в нас настільки злободенна реальність, в людей багато проблем у житті, тож вони  ідуть у кінотеатр, щоб відволіктись. Але доборе, що є нові українські фільми ми розвиваємось. Для прориву українського кіно потрібно, напевно, ще трошки часу. Щоб покоління, народжене у незалежній Україні почало брати участь у вирішення питань українського кінематографу. Адже у старшого покоління ще залишився «хвостик» із радянського минулого. Потрібно ще трошки часу.