«Рівня радіації не витримували навіть машини. Тільки люди...» - ліквідатор аварії на ЧАЕС

30 років тому серед тих, хто гасив пожежу на Чорнобильській АЕС, був буковинець Георгій Котек. Чоловік отримав найбільшу дозу опромінення серед буковинців, бо боровся з вогнем на реакторі вдруге – 23 травня 1986 року, коли у четвертому енергоблоці загорівся електричний кабель.

Після вибуху на ЧАЕС 26 квітня Георгія Котека направили на курси підвищення кваліфікації до Києва. Там комплектували групи для відправлення до Чорнобиля. Спочатку пожежники проходили курси дозиметристів, адже ледь не на кожному кроці доводилося вимірювати рівень радіації. Тоді столиця нагадувала зону відчуження: вулиці пустували, в очах поодиноких перехожих був страх. Що відбувалося насправді – ніхто не знав, і від цього було ще моторошніше.

Траса Київ-Чорнобиль виглядала не краще: замість звичного руху легкового транспорту – сотня спецмашин. Здавалося, що там, куди вони прямують, – справжнє пекло.

– Мені не соромно зізнатися: було страшно, – пригадує Георгій Котек. – Але ми знали, що повинні виконати свій обов’язок. Іноді це нагадувало божевілля: ніби нічого не болить, а страшно. Коли заміряли рівень радіації, за серце хапалися: кущ на території пожежної частини показує 2 рентгени, вириваєш його – піврентгена залишається.

Працювали позмінно по 6-7 годин. Жили у приміщенні Чорнобильського училища, а службу несли недалеко від нього у пожежній частині. Звідти щодня виїжджали на територію станції: обстежували об’єкти, здійснювали дозиметричний контроль. Перед кожним таким виїздом випивали дві таблетки, яких саме – Георгій Котек не знає досі. Але медпрацівники контролювали, щоби ніхто, часом, не викинув свою порцію.

Паніка потроху вщухла: люди просто виконували свою роботу. Та в ніч з 22 на 23 травня пролунала тривога: пожежа на четвертому енергоблоці!

– Ми спали у спортзалі училища, коли близько третьої години ночі станція знову спалахнула. У машини – і на АЕС! – розповідає буковинський пожежник.

У зоні пожежі рівень радіації сягав 250 рентген на годину. Прилади «зашкалювали». Командування віддало наказ вишикуватися за периметром. А добровольці кинулися гасити пожежу. Серед них - і Георгій Котек.

Через високий рівень радіації техніку залишали на місцях, а особовий склад працював у зоні пожежі не більше, ніж по 10 хвилин. У такий спосіб намагалися знизити рівень опромінення до 70-80 рентгенів.

– Відлік часу починався від моменту прибуття до реактора, – каже Георгій Котек. – Їхали не на пожежній машині, а на БРДМ. Час пролітав дуже швидко, - каже чоловік.

На щастя, пожежу вдалося погасити, ліквідувавши тим самим загрозу поширення вогню на третій енергоблок. Рівень опромінення, який отримали пожежники, сягав нереальних цифр. Тому всіх відправили автобусом до військової лікарні, де вони кілька тижнів лікувалися. На жаль, додому повернулися далеко не всі – променева хвороба забрала багато життів.

Георгій Котек пробув у Чорнобилі всього тиждень, та, незважаючи на такий короткий термін, отримав найбільшу дозу опромінення з усіх буковинців. Але йому пощастило: повернувся додому, до нормального життя. І хоча забути пережите було неможливо, чорнобильську сторінку перегорнув.