Ситуація зі сказом серед тварин на території Чернівецької області продовжує залишатися напруженою. Про це заявляють в "Чернівецькому обласному лабораторному центрі Міністерства охорони здоров'я України"
У 2016 році виявлено 14 хворих на сказ тварин (1 лисиця, 10 собак, 2 коти, 1 велика рогата худоба), за 3 місяці 2017 року сказ виявлено у 6 тварин (4 лисиці, 2 собаки).
За 3 місяці 2017 року кількість звернень за антирабічною допомогою зросла на 27%. З приводу нападу тварин частіше звертались у м.Чернівці (57,50 на 100 тисяч населення), Заставнівському районі (50,26), Кельменецькому (26,72), Сторожинецькому (26,09), Глибоцькому (24,29) та Кіцманському (23,12) районах. Частка звернень з приводу нападу безпритульними тваринами зросла до 47%. Лікувально-профілактичну імунізацію проти сказу призначено 127 особам, 34 з яких вже отримали повний курс щеплень.
Територіально випадки сказу у тварин у 2016 році реєструвались у Новоселицькому районі (4), Хотинському районі (3), Герцаївському районі та м.Чернівці (по 2), Глибоцькому, Заставнівському, Кіцманському районах (по 1), у 2017 році – у Хотинському (3), Сокирянському, Заставнівському районах та м.Чернівці (по 1). І якщо в 2016 році сказ виявляли частіше у домашніх тварин (78% усіх хворих тварин: 8 собак, 2 коти, 1 велика рогата худоба), то за 2 місяці цього року частка хворих на сказ домашніх тварин склала лише 33% (сказ виявлено у 2 собак).
Нагадаємо, Невтішна статистика. За один тиждень до буковинських лікарень звернулося 25 людей через укуси тварин
Сказ – це гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і після появи клінічних ознак закінчується смертельним результатом.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я сказ зустрічається більше, ніж в 150 країнах і територіях. Щорічно від цієї інфекції помирають десятки тисяч людей, в основному, в Азії та Африці. Негайне промивання рани та імунізація, проведені впродовж нетривалого часу після контакту з ймовірно скаженою твариною, можуть запобігти розвитку сказу і смерті. Щорічно понад 15 мільйонів людей у світі отримують вакцинацію для запобігання розвитку хвороби; що дозволяє щорічно запобігати сотням тисяч випадків смерті від сказу.
Симптоми. Інкубаційний період сказу зазвичай триває 1-3 місяці, іноді більше 1 року, в залежності від таких факторів, як місце проникнення вірусу сказу і вірусне навантаження. Початковими симптомами сказу є висока температура і в багатьох випадках біль або незвичайні, незрозумілі відчуття поколювання, пощипування або печіння (парестезія) в місці рани.
У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресивне, смертельне запалення головного і спинного мозку. У подальшому можливий розвиток двох форм хвороби. У людей з буйним сказом з'являються ознаки гіперактивності, порушена поведінка, гідрофобія і іноді аерофобія. Через кілька днів настає смерть в результаті зупинки серця і дихання. На паралітичну форму сказу припадає близько 30% всіх випадків захворювання людей. Ця форма сказу протікає менш драматично і зазвичай довше, ніж буйна форма. М'язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома і, в кінцевому підсумку, настає смерть.
Тестів для діагностики сказу у людей до настання клінічних симптомів не існує, і допоки не розвинуться особливі ознаки сказу, такі як гідрофобія і аерофобія, встановлення клінічного діагнозу утруднено.
Передача інфекції. Інфікування людей зазвичай відбувається через шкіру в результаті глибокого укусу або подряпини інфікованою твариною. Розрізняють природні осередки сказу, які формуються дикими тваринами (лисиці, вовки, єнотоподібні собаки, борсуки, миші, їжаки, шакали) і антропургічні, що підтримуються собаками, кішками, сільськогосподарськими тваринами. У хворих на сказ тварин змінюється поведінка. Дикі тварини втрачають страх, наближаються до людської оселі, нападають на домашніх тварин або на людей. Хворі домашні тварини можуть бути неспокійними або пригніченими, відмовляються від їжі та води, кусають, дряпають хазяїв, нападають на інших людей. Незвичайна чи агресивна поведінка тварин, як домашніх, так і хижих, майже завжди ознака хвороби. Передача інфекції може відбутися в разі, якщо інфекційний матеріал, зазвичай слина тварини, має прямий контакт зі слизовими оболонками або свіжими ранами на шкірі людини. Рідше можливе зараження при зніманні шкір з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Передача інфекції від людини людині при укусі теоретично можлива, але ніколи ще не була підтверджена.
Профілактика. Допомога постраждалим від нападу тварин полягає у місцевій обробці рани, яку необхідно проводити негайно або якомога раніше після укусу, та проведенні лікувально-профілактичних щеплень антирабічними препаратами. Рекомендовані процедури по наданню першої допомоги включають негайне і ретельне промивання водою рани протягом, як мінімум, 15 хвилин з милом, миючим засобом, обробку країв рани 5% розчином йоду. Далі необхідно звернутись до лікувально-профілактичного закладу, де проводитимуть лікувально-профілактичні щеплення, схему яких визначає лікар-рабіолог або хірург чи травматолог. Щеплення повинні проводитися якомога раніше та коли лікар призначить щеплення проводити їх регулярно, не допускати самовільної відмови. На період щеплень необхідно дотримуватись режиму та вимог, що пропонують медики (не вживати алкогольних напоїв, не перевтомлюватись, не переохолоджуватися та інше).
Також слід пам’ятати про такий профілактичний захід як щорічне щеплення проти сказу домашніх улюбленців і свійських тварин.
Діяти обережно рекомендовано мисливцям на полюванні – шкіру забитих тварин потрібно здирати в захисних рукавицях.
Певних правил треба дотримуватись і при поводженні з безпритульними тваринами – не дозволяти дітям їх годувати або бавитись з ними, дорослим, окрім цього, не намагатись надавати невідомим тваринам допомогу, лікувати хворих тварин.
Якщо напад твариною все-таки відбувся – не можна в гніві вбивати тварину чи виганяти або завозити в іншу місцевість – від цього залежить тривалість призначення курсу щеплень людині. Тварину, по можливості, слід ізолювати для того, щоб спеціалісти ветеринарної медицини могли встановити спостереження за станом здоров’я тварини впродовж 10 днів.
Пам’ятайте, якщо дотримуватись наданих порад, то можна запобігти нападу тваринами, а також попередити захворювання, що передаються ними!
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
