Сьогодні, 30 січня, гостею програми «НаВсеСвійЛікар», що на Радіо 10, стала Надія Періус, кандидатка психологічних наук, психологиня кар'єрного хабу «Вона», пише Медіа агентство АСС.
Вона розповіла, що останнім часом культура звернення до психологів набирає обертів. Цьому сприяє поява багатьох фондів, організацій, збільшення кількості фахівців, які спонукають людей звертатися по допомогу:
«Якщо звернути увагу на особисто мій контингент, до мене більше звертаються жінки, найчастіше через проблеми в особистому житті, у сім'ї. Також зараз все більше працюють із самооцінкою, внутрішніми та зовнішніми ресурсами. Чоловіки не так часто звертаються по допомогу».
У 2022 році психологи більше працювали з панічними атаками, тривожністю, нормалізацією психологічного стану, тобто з наслідками війни.
Є люди, які й досі не можуть пережити травматичний досвід. Вони потребують допомоги, адже перебувають у постійно пригніченому стані, який викликає головні болі, нудоту, поганий настрій, а згодом це переростає у ПТСР.
Наші новини є у Facebook
Надія Періус, зокрема, зазначила, що рівень людей, які страждають на посттравматичний синдром, збільшився. Це особливо помітно серед дітей та підлітків:
«Ми побачили вразливу категорію, і раді, що батьки все частіше звертаються по допомогу для своїх дітей».
Психологиня зазначає, що у сучасному світі немає поняття «нормальне» чи «ненормальне», все залежить від обставин.
«Чудовим прикладом є школярі. Коли починається повітряна тривога у Чернівецькій області - діти радіють, що не буде уроків. Це не означає, що вони байдуже ставляться до тривоги чи війни загалом, це всього лише асоціація з причинно-наслідковим характером, - пояснює Надія Періус. - Відбувається щось таке (тривога), що потім приносить задоволення (відсутність занять). Хай там як, діти однозначно стурбовані тим, що відбувається у країні».
«Коли ми говоримо про мобілізацію, відсоток людей, які готові зараз захищати країну, не високий. У чому ж тоді сьогодні проблема мобілізації? Підхід - ми бачимо примусовий характер, автомобілі, з яких виходять озброєні люди, ця картинка сама по собі є неприємною і викликає страхи - а чому, куди, чому силою це все відбувається? Саме тому люди бояться мобілізації.
Найкраще показувати, заради чого це все відбувається, проявляти повагу до наших захисників. Виходить, що у питанні мобілізації є два важелі - страх, яким зараз користуються, та повага, яка була на початку війни. Потрібно показувати, що військові, які захищають нашу країну - Герої, їх потрібно поважати, і тоді мобілізації боятимуться менше», - пояснила Надія Періус.
.w800.jpg "Страх смерті та тривожність: психологиня розповіла, як війна вплинула на буковинців")
Втрата близької людини - це найгірше, що може трапитись, розповідає психологиня. Це велика зміна в житті людини. Спочатку йде шок, заперечення, страждання, а потім вже прийняття:
«Одна справа, коли ми готові до втрати - людина хворіла, ми просили в неї вибачення, прощались. Можна сказати, що це завершений процес. Але при раптовій втраті цей процес не завершений, саме тому дуже важливо проговорювати все, що турбує, дозволяти собі страждати, адже саме страждання є лікувальним процесом при горюванні.
Медіа агентство АСС є в Instagram
Дуже важливо, щоб були близькі люди поруч. Давати підтримку у форматі «я поруч, я підтримаю», навіть якщо ви не знаєте, що сказати. Ні в якому разі не можна використовувати слова «візьми себе в руки», або «на все своя воля» тощо, адже це знецінення емоцій, які людина проживає. А проживає вона найнеприємніші емоції у своєму житті. Завжди потрібно знаходити щось, що підіймає людині настрій, наприклад смачненьке», - пояснює фахівчиня.
Навіть ритуальні речі, які є в нашій культурі, якраз і покликані, щоб пережити горе. Коли відбувається похоронна процесія, є можливість попрощатися, і тоді людині вже буде легше. «Але потрібно розуміти, сьогодні не завжди є змога попрощатися, є випадки, коли нам повідомляють, що людина загинула, а тіла немає, або його не можуть розпізнати. Це взагалі страшні чинники, адже людина до кінця не втрачає надії, - зазначає Надія Періус. - Для нас дуже важливо побачити все на свої очі, відчути, навіть якщо це щось негативне, потрібно переконатись, що так, це відбулось. Коли ж тіла немає, породжується «а раптом» - а раптом це не він, а раптом він у полоні. Через це процес горювання може розтягуватись, може взагалі не відбутись і потім перейти в ПТСР».
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов'язково відображає позицію Німецького фонду Маршалла
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
