"Таке може статися з кожним. Нас можуть лишити без квартири в будь-який момент" - правозахисник

Вже рік триває у Чернівцях конфлікт з виселенням Марії Гумайло та її двох дітей з квартири. За 12 місяців пройшло багато судових засідань, до справи долучалися чиновники та активісти. Але питання досі залишається відкритим.

По те,  що зараз відбувається з родиною та як рухається справа у судах в програмі "Суть Речей" розказали громадський активіст Денис Свекла та правозахисник Юрій Герасимчук

Денис Свекла: Ми є сусіди, ми мешканці свого району, тому піклуємося тою проблематикою, яка є. Я хочу подякувати всім ЗМІ, бо вони як ніхто нас підтримали у цій важкій боротьбі, це вже другий сезон розпочався таких інтелектуальних баталій.

Юрій Герасимчук: Це дуже цікава ситуація. Моя довірителька проживає в мікрорайоні гравітон понад 20 років. В цій квартирі вона проживала у своєї тітки зі своїми дітьми, де вони і народилися. У 1993 році тітка вчинила заповіт на мої довірительку Гумайло Марію. Вони проживали там і надалі. Після смерті тітки моя довірителька пішла оформляти цей заповіт і  їй сказали у нотаріуса, що її заповіт не є дійсним, бо після цього заповіту був нібито вчинений, освідчений заповіт на користь іншої людини. І тоді почалися всі ці питання. Її виганяли з будинку просто на вулицю з дітьми в мороз. Її доля була б невідома, якщо б не позиція сусідів. Ознайомлюючись з цією справою, я побачив, що цей інший заповіт дуже цікавий, він вчинений був за півроку до смерті власниці і освідчений головним державним нотаріусом нашого міста. Навіть не приватним, а державним. Дивує те, що нотаріус освідчив цей заповіт за участі  чужих людей. В моєї довірительки постало питання, чи була тітка взагалі у того нотаріуса. Чи дійсно вона хотіла написати іншу людину у заповіт.

Людмила Григорчук: Довести це неможливо, чи була вона у нотаріуса?

Юрій Герасимчук: Як юрист я хочу чітко зазначити, що моя довірителька у 12-13 роках зверталася до суду за захистом своїх прав про визнання цього заповіту недійсним. Перша інстанція відмовила, апеляційний суд відмовив і лише вищий спеціалізований суд країни, розглянувши всі розгляди судів, які були раніше, то він скасував ці два рішення  і став на захист моєї довірительки. І зазначено, що чернівецькі суди не дослідили всі дані, які потрібно було.

Людмила Григорчук: Скільки всього судових справ було?

Юрій Герасимчук: 6 справ по визнанню заповіту недійсним. І ще один – це виселення. Це також лише на підставі рішення суду. Тут також багато цікавих речей.  Як розслідується справа, як розглядаються наші звернення, як розглядаються звернення уповноважених Президента з прав дитини. Ми зверталися до багатьох установ і організацій і жодним чином, ні одна установа не хоче просто взятися за цю проблему. Ігнорування прав малолітніх та неповнолітніх дітей.

Людмила Григорчук: Яке останнє рішення суду, що другий заповіт – законний?

Юрій Герасимчук: Так, він поки що в силі. На сьогодні громада добивалася, весь останній рік, що в постанові рішення суду ми хотіли доказати те, що суд врахував, що дітям є де жити, бо нібито у батька їхнього є майно. Хоч батько проживає окремо, але обов’язок батька також утримувати дітей. Але я подав заяву по нових обставинах, що шановний суд, звідки ви взяли цю інформацію, адже з 2004 року це майно у зовсім іншого власника. Це житло навіть не було у власності батька, а у власності матері батька.

Людмила Григорчук: Що ми маємо? Маму з двома дітьми, яка живе юридично не у своїй квартирі, власник нібито цієї квартири хоче забрати собі це житло, але сусіди, активісти і громадськість на стороні цієї мами. Що добиваєтеся зараз? Щоб квартиру повернули чи просто, щоб вони жили у цій квартирі, поки щось не зміниться у їхньому житті?

Юрій Герасимчук: Зараз вичерпані всі можливі юридичні можливості подавати до суду справу щодо визнання заповіту недійсним, бо ця справа вже закрита. Але ми зараз працюємо над тим, щоб правоохоронці перевірили посадову особу, цього нотаріуса, який освідчив цей заповіт та перевірити особи тих свідків, які засвідчили цей заповіт. Прокуратура наша Чернівецька перенаправляє у поліцію, а у поліції не схотіли реєструвати нашу заяву. Вони кажуть, що у них вже є заява моєї довірительки 2012 року щодо викрадення паспорту та документів на квартиру. Тому цю нову заву нібито не треба вже реєструвати. Тоді громада знову ж таки піднялася і ми прийшли до начальника поліції і сказали: «Яке ви маєте право не реєструвати цю заяву?». І лише тоді зареєстрували. Але на сьогоднішній день, з вересня місяця, жодним чином нічого не зробили, не викликали навіть потерпілу до себе.

Людмила Григорчук: Не бачите роботи зараз?

Юрій Герасимчук: Так, взагалі пусто. Міняються слідчі, одні, потім треті, четверті. А ті четверті кажуть, що вони вже нічого не можуть зробити, бо вони вже четверті.

Людмила Григорчук: Денисе, чому ви впевнені, що саме Марія – жертва? Чому ви її захищаєте?

Денис Свекла: Всі знають, що Марія Гумайло дійсно там мешкала. Діти були в садочку там, навчаються в 28 ЗОШ. Всі сусіди твердять те, що вони знають Машу ще відтоді, коли вона була студенткою. Сусіди будуть іти до кінця, бо вони знають, що Маша – це не так людина, яка може когось обдурити. Це сім’я малозабезпечена. Чому я повірив? Бо я так само виріс у малозабезпеченій сім’ї, в мене були так само проблеми, я це пройшов. Я знаю, коли людина з багатодітної сім’ї, коли є батьки-інваліди, це дуже важко. Я знаю, що сімя Гумайло – це та сім’я, за яку варто боротися до кінця. Громадськість впевнена, що ми цю справу доведемо до логічного кінця. Це буде перший приклад того, що громада зможе відстояти право на життя. Бо це боротьба за життя.

Юрій Герасимчук: Ви розумієте, чому громада цілий рік вже не опускає руки. 25 разів вже намагалися виселити родину Гумайло. Кожні 10 днів виконавча служба намагалася виселити . Але зрозумійте, що завтра будь який нотаріус може залишити вас без квартири. І ви не можете зрозуміти, як він може таке вчинити, але жодного доказу не можете знайти. Таких випадків є багато. І в Чернівцях, і в Україні, коли людей лишають без житла. Громадськість розуміє, що якщо це просто так залишити, то вони можуть лишитися так само без житла і їхні діти можуть лишитися без житла.