У Чернівцях пройшов літній табір для глухих і слабочуючих дітей.

Своя мова, культура і цілий світ без звичних нам звуків. Протягом тижня діти із різних українських міст батьками та педагогами їздили на екскурсії, проводили спортивні змагання та творчо розвивались.  Одне з основних завдань заходу, який вже 15 рік підтримує канадсько-український альянс – це розвиток жестової мови, що є рідною для таких людей.

Такі безперервні тренування  з матір’ю ще із пелюшок – вивчення звуків за вібраціями і малюнками зробили майже неймовірне – Катерина, яка зовсім не чує, навчилась розмовляти, читаючи по губах та вловлюючи вібрації. Тепер освоює іноземні мови та ходить до звичайної школи.

Катерина Лугова: Я вчуся в школі добре, в мене добрі стосунки з однокласниками, вони мене інколи підколюють , але я не звертаю увагу.

Попри усе рідною для дівчинки залишається жестова мова.

Олена Лугова, Київ, «У нас реабилитационніе центры говорят о том, что неслышащего ребенка нужно реабилитировать только речью. Но я с этим не согласна. Когда Катя далеко и без аппарата, она уже разорбарть то, о чем я говорю. Не может.

Жестова мова – рідна і для брата Олега з Львівської семінарії. Хлопець народився у сімї глухих, в самого – зі слухом усе гаразд.

Брат Олег, студент Львівської духовної семінарії. Жестова мова є моєю рідною мовою, це перше, що я вивчив і протягом шістьох років я працюю з людьми з вадами слуху, допомагаю їм. Вперше мене запросили проводити з дітьми духовні лекції, катехизації, і діти надзвичайно задоволені.

Такі лекції проводили для дітей з вадами слуху із різних міст країни, які зібрались в Чернівецькому обласному реабілітаційному центрі на тижневий літній табір.

Оксана Дмітрієва, доцент кафедри Кам»янець-Подільського Національного університету: Це були різного роду квести, змагання ігри, ми шукали скарби. Діти змагались в естафетах, ми ставили казки українською жестовою мовою, діти самі об’єднувались собі у групи, в нас усе демократично.

Табір вже 15 рік підтримує українсько-канадський альянс, а тепер - і католицький університет. Завдання – розвивати жестову мову, і таким чином   - допомогти дітям себе проявити.

Ігор Кобель, доцент кафедри Українського католицького університету: Відзначити лідерів, які потім, проявивши себе тут, отримавши якесь наснаження, повертаються додому і в своєму колі стають лідерами.

Насамкінець – концерт від вихованців – вони вальсують, співають і демонструють театралізовані сценки мовою жестів.