Люся і Масік – саме так Леся Гакман назвала птахів – уже другий рік живуть у стайні та гуляють подвір`ям. Через травми лелеки не можуть летіти у теплі краї, тож знайшли прихисток у людей.
Іще минулого року двоє лелек не змогли приєднатися до зграї: Люся зламала лапку, коли впала з даху будинку, а Масік потрапив до лап псів і ледь залишився живим.
- Обох птахів я забрала до себе. Робила перев`язки, давала антибіотики та анальгін, напувала і годувала м`ясним фаршем. Перелякані та поранені птахи з часом заспокоїлися, звикли до мене, - розповідає Леся Гакман. – Нині мої лелеки стали справжніми свійськими птахами. Сплять у стайні, а вдень гуляють подвір`ям і навіть роблять переклички з курми.
Господиня годує птахів рибою та курячим м`ясом. Також полюбляють лелеки сало та шкварки. А от від хліба і круп відмовляються.
- Годую Люсю і Масіка двічі на день. Вони дуже люблять їсти з рук, а от з тарілки – вередують, - продовжує Леся. – Як доглядати та годувати цих птахів, дізнаюся з Інтернету. Спеціальної освіти не маю.
Влітку, коли біля хати Гакманів гніздилися лелеки, які прилетіли з теплих країв, Люся і Масік спостерігали за ними. Проте приєднатися до зграї не намагалися. Коли ж їхні родичі відлітали, довго дивилися їм у слід. Приручені птахи вже ніколи не полетять.
- Найважче лелекам взимку. Вони не витримують морозів, тому у стайні постійно працює електричний конвектор, - розповідає Леся Гакман. – Також не вимикаємо у стайні світло, аби вберегти птахів від щурів.
І хоча доглядати за лелеками – справа дуже відповідальна, Леся Гакман не скаржиться. Каже, птахи віддячують їй любов`ю та вірністю.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
