У "Видавництві 21" вийшло два українських видання балканських авторів

Наприкінці грудня у «Видавництві 21» побачило світ українське видання роману сучасного словенського автора Драґо Янчара «Цієї ночі я її бачив». Над перекладом, який здійснений за підтримки Державної книжкової агенції Республіки Словенії, працювала Мар’яна Климець. Книгу видано за підтримки Фонду ім. П. Трубара Асоціації словенських письменників (Любляна, Словенія).

Роман «Цієї ночі я її бачив» розповідає про життя і таємниче зникнення ексцентричної словенської аристократки Вероніки Зарнік у роки Другої світової війни. П’ять оповідачів, п’ять розповідей, п’ять версій долі молодої жінки, п’ять поглядів на історію. Цей текст перекладено понад десятьма мовами. Автор отримав за нього низку нагород, зокрема словенську премію «Кресник» за найкращий роман 2010 року, французьку премію за найкращу іноземну книгу 2014 року.

Читати ще: Книги чернівецького видавництва у номінації «Книжка року’2018»

«Цієї ночі я її бачив» – це твір, з якого особисто я радила би починати знайомство з творчістю Драґо Янчара, одного із найвідоміших словенських літераторів, сучасного класика, романи якого вже проголошено каноном, – говорить Мар’яна Климець. – Цей роман, як і кожен якісний і справжній літературний твір, викликає цілий спектр почуттів, заставляє пережити такий собі емоційний землетрус.

Роман написано на основі реальних подій, прототипами героїв Лео і Вероніки Зарників стали Радо і Ксенія Хрібар, заможні власники маєтку Стрмол. Радо і Ксенія Хрібар були ліквідовані 1944 року, 2015 року відбулося перепоховання останків подружжя.

Попри те, що йдеться про дотепер дражливу тему Другої світлової війни і повоєнних років, авторові вдається витримати баланс завдяки тому, що оповідачами є герої-очевидці життя Вероніки і Лео Зарників».

18 січня «Видавництво 21» представить читачам українське видання одного із найвідоміших сучасних письменників Балканського півострова Мілєнка Єрґовича «Батько». Над перекладом працював Андрій Любка. Видання здійснене за підтримки Міністерства культури Республіки Хорватія (м. Заґреб). Дизайн обкладинки розробила Анна Стьопіна.

«Батько» – це історія стосунків батька та сина, крізь яку розкривається специфіка складної, суперечливої епохи Юґославії, а також війни на Балканах. В основі твору – події із приватного життя Мілєнка Єрґовича. Автор розпочинає свою оповідь наступного після смерті батька дня.

«Цей роман сподобався мені з першого речення, – розповідає про причини вибору саме цього тексту Андрій Любка. – Єрґович пише: помер мені батько. Зауважте різницю – не помер мій батько, а помер мені батько. Носії деяких українських діалектів саме так би й висловилися. У цьому реченні вчувається докір, наче батько навмисно, щоб допекти сину. Це правдива автобіографічна історія Мілєнка Єрґовича, який знав свого батька, але виростав без нього. Історія любові й образи за те, що тебе й твою маму покинули, розповідь про дитячі мрії і дорослі спроби налагодити стосунки тата і сина, навчитися якщо не любити, то бодай поважати одне одного. на тлі цієї автобіографії розгортається історія того, що за батьками визначається – Батьківщини: Єрґович описує життя в соціалістичній Юґославії, своє рідне Сараєво і той шлях, що привів Боснію до війни».

Читачів захопить не лише відверта і мудра оповідь, а й особливий стиль цієї оповіді, який тримає текст на рівні потрібного балансу: люди, стосунки, місця, події, пейзажі та ландшафти – всього рівно стільки, скільки потрібно, аби картина була максимально повною і чіткою. І, звісно, родина, яка, власне, є топосом, із якого проростають, розгортаються усі смисли роману, корелюючи з життям, соціумом, описуваною епохою, історією.

Нагадаємо, Президент України рекоментує до прочитання книгу чернівецького видавництва.