Ультрабабуся у Чернівцях: історія релокованого бізнесу зі Слов’янська

Поліна Семенець ще у 2006 році у Слов’янську Донецької області відкрила невеличку кав’ярню «Ультра», пише Медіа агентство АСС. Там вела бізнес і масштабувала його до розміру сімейного ресторану. Втім у лютому 2022 року у зв’язку з воєнними подіями довелося покинути домівку. Поліна разом з персоналом та всім необхідним устаткуванням перемістились у Чернівці.

«У нас був ресторан, ми працювали понад 10 років. Уже навіть виросли з маленького закладу у досить великий. Це було місце святкувань для родин, друзів, весіль чи вечірок. Та прийшла війна і ми поїхали. Поїхали гуртом. Вивозили всі свої сім’ї разом з мамусями, бабусями, дітьми. Захопили і обладнання. Це дуже важко було організувати, знайти водіїв. Привезли навіть меблі. А тут знайшли приміщення, і це стало нашим новим домом. Зараз ми на вулиці Кобилянської,  нам подобається тут. Як інший вимір: не відчувається, що  у країні просто зараз твориться пекло. Відчуваємо себе у безпеці», - каже Поліна Семенець.

* Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України.

Власниця показує кондитерську та піца-цех. Все устаткування подолало 1200 кілометрів, доїхало ціле та неушкоджене. На запитання, чому Чернівці відповідає: це рідне місто нашої шеф-кухарки.

Отримуйте новини в Telegram

«Наша Ірина Михайлівна, вона ж і моя хрещена, це візитівка закладу. Вона родом з Чернівців. Колись поїхала на схід ще дівчинкою молодою, а зараз повернулась додому бабусею. Тому ми на її честь і назвали заклад «Ультрабабуся». Ультра – це означає щось більше, ніж зазвичай. У Слов’янську наш заклад теж називався Ультра. Зараз вона талісман нашого ресторану, все тримається на її умінні та енергетиці», - додає Поліна.

Жінка водить коридорами, де ще панує невеликий безлад та залишки ремонтних робіт. Це приміщення готується до здачі і до зустрічі гостей. Проте ще не всі речі вдалося переправити зі сходу на Буковину. 

З Донецької області також переїхало 15 осіб колективу. Майже всі з них працевлаштувались тут у ресторані. Раніше була проблема з житлом, доводилось поселятись у гуртожитки та дитячі садочки. Втім зараз це питання вирішили.

«Подивіться, навіть люстру привезли і вона цілісінька, 1200 км. Всі скельця на місці», - Поліна веде у коридор і показує на стелю.

«Обличчя закладу»

«Це заготовки для піци, нарізані з холодильника ковбаса, сир, м’ясо. От я і готую. Я ж шеф-кухар. Обличчя закладу. Працюю з відкриття кафе у 2006, я його відкривала. Коли була там – казали лагідно бандерочка, а тут називали москалькою, бо з Донецька. Пригадую, як Поліні запропонували виїхати за кордон, а я сказала – якщо вороги будуть у Чернівцях – то ніяка Європа нас уже не врятує. Тому навіщо тікати, Чернівці – мальовниче місто», - розповідає шеф-кухар Ірина.

Жінка продовжує із захопленням розказувати про власницю ресторану, яка вона доброзичлива, нікого не кинула у біді і мудра не на свої роки.

«У людини було все. Бізнес, квартира, дача. А лишилась у авто з дітками без нічого. Все втратила. Але не загубила людяності. Добра вона, відгукується на біду, дбає за весь колектив. Їй навіть було соромно знімати квартиру, бо її люди живуть у садку та гуртожитку. Уявляєте? На 10 тисяч така одна трапляється. Мені за 50, але я до неї ходжу радитись. Я готова закрити собою її, її дітей і чоловіка, який на фронті», - каже Ірина.

«Я тут адміністратор. У нас чудова команда, ми ультрафемілі. Допомагаємо один одному. Вона нас всіх об’єднує та тримає у купі. Дає поради, взагалі, вона добра і весела. Ніколи не скаржиться, що щось не так. Цим і надихає», - ділиться враженнями адміністраторка Катерина.

Поліна не сумнівається у перемозі України, бо українці незламні і б’ються за своє.

«Я нікуди не виїхала, а залишилась тут, спала на підлозі чотири місяці. Але ми всі разом. Тому ми і сила. Нас не зламати. Роз’єднати – і тоді нас легко розбити. Головне – це люди. Ремонт неймовірний може бути, але люди і стосунки вирішують все. Не мають значення матеріальні цінності, якщо там нема душі людини – то не варто нічого. Україна сильна і незламна. І поки віримо, перемога наближається до нас», - підсумовує Поліна.