Чернівецька міська лікарня №1
Респіраторні явища під час COVID-19 лишаються спільними: закладений ніс, ломота в тілі, висока температура, зміна смаків і запахів, першіння в горлі. Лишається атипова коронавірусна пневмонія, яка протікає і лікується інакше, ніж звичайні пневмонії. А ось порушення з боку крові стали більш характерними і серйозними. Про це розповіла Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка, в інтерв`ю виданню Ліга, пише ІА АСС.
«Порушення з боку крові були не такі виражені минулого року, коли переважали пошкодження дихальних органів. Зараз спостерігаємо, як у більшості пацієнтів (серед тих, хто потрапляє у стаціонар у важкому стані. – Ред.) розвиваються інсульти, інфаркти – діагнози, пов’язані з тромбоутворенням», - каже Ольга Кобевко.
В Україні немає ретельних досліджень цього явища, але в світі існує припущення, що вірус впливає на внутрішні стінки судин – ендотелій, тому розвиваються симптоми з боку крові.
«Тромбоутворення призводить до швидкої смерті, навіть блискавичної. Тромбоемболія легеневої артерії, тобто перекриття цієї судини тромбом, – це миттєва смерть протягом хвилин. Зараз багато молоді, в якої розвиваються летальні тромбози, - каже лікарка. - Ми користувалися напрацюваннями не тільки українського протоколу. Перших хворих лікували завдяки досвіду колег, які на той час працювали з коронавірусом широко, наші перші напрацювання були на основі португальських, американських і канадських протоколів. Ця практика існує дотепер, ми постійно вичитуємо, які є інновації в інших країнах, вивчаємо джерела. Якщо бачимо відповідну симптоматику, використовуємо ті засоби, які є лише в протоколі, наприклад, Іспанії».
На думку Ольги Кобевко, український протокол лікування коронавірусу був не дуже досконалий, містив твердження, які суперечать науковому консенсусу.
У більшості випадків підхід до кожного пацієнта індивідуальний залежно від ускладнень, які в нього розвиваються.
«В українському протоколі є, наприклад, препарати для дезінтоксикації (внутрішньовенного введення ліків для виведення з організму токсичних речовин. – Ред.), які я на практиці не використала жодного разу. Пацієнти нормально лікувалися і без них. Ми спираємося на досвід: використовуємо протокол, але індивідуально ставимося до кожного пацієнта. Адже всі ми досі вчимося працювати з цим вірусом, - говорить Ольга Кобевко. - Я працюю у відділеннях, які надають меддопомогу останнього рівня, до нас везуть найважчих пацієнтів. Тому важкі пацієнти були як минулого, так і цього року, багато молоді».
«Місць у наших лікарнях завжди вистачало, тому що поставити ліжко з матрацом неважко. А от із киснем є проблема. Я спочатку грішила на наших місцевих чиновників, не могла зрозуміти, скільки ще треба жертв, щоб усвідомити, що до таких хвиль треба бути готовими. Зв’язувалася з колегами з Дніпра, Харкова, Києва, вони кажуть, що потужності виробництва кисню в Україні не справляються, - продовжує лікарка. - Кисню потребують всі області, його доставляння затримується. Я не можу зрозуміти, чому ми, більше року живучи в пандемії, ще не увійшли в ритм, як це зробили інші країни. Для них «ковідні» відділення звичні, вони знають, що туди завжди потрібен кисень, персонал, ліки. Це напрацьовано».
Читайте наші новини в Instagram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
