У Чернівцях працює Ісламський культурний центр, пише Медіа агентство АСС. Керівниця закладу - Ніяра Мамутова, вона ж і голова Ліги мусульманок України. Колись з родиною проживала у Криму, потім у 2014 році переїхали до Запоріжжя. З початком повномасштабного вторгнення – змінили локацію на Чернівці.
Отримуйте новини в Telegram
«У такий особливий для вас і нас день хочу показати, що спільного та відмінного у наших вишивках. У нас багато рослинних елементів. Кольорові особливості теж є – це яскраві помаранчеві, рожеві, фіолетові, тобто які квіти та дерева, такі і кольори. В ісламі людей та тварин зображати заборонено, тому майстрині завжди показували щось наближене, алегорично вказували, що це жінка чи чоловік через кучері та квіти на полотні. Якщо поглянути на узори – то вони або геометричні, або архітектурні, а бувало, що й в’яззю арабською могли написати якийсь вислів», - розповіла Ніяра Мамутова.
У ханський період при дворі працювали вишивальники, а товар продавали на експорт. Після міграцій та депортацій – це ремесло занепало, втім його берегли у родинах. Зараз вишиванки та вишитий одяг знову почали масово використовувати - це спосіб протесту проти несправедливості щодо кримських татар та українців.
«Ми таким чином проказуємо, хто ми є, нашу автентику, проти всяких окупацій та нищення культури. Наша вишивка «Орьнек» занесена до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО у 2021 році. Це наші історія. Татарки, як і українки, теж готували придане, розписували подушки, хустини, феси (головні убори), нарукавники. Брали також металізовані нитки, позолоту», - додала Ніяра Мамутова.
Кожен регіон, де проживала майстриня, мав і особливий узор – через малюнок передавали позначення кипарису, мигдалю, гранатової квітки.
Більше про кримсько-татарську вишивку дивіться у відео.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
