Зустріч через рік: у Чернівці прикордоннику привезли службового собаку з Маріуполя

Прикордонник Ігор із Маріуполя свого вірного напарника Рамуса не бачив рік. Військовий обороняв Україну від російських терористів, отримав поранення, пройшов полон окупантів, пише Медіа агентство АСС.

На варті державних кордонів Ігор вже понад 10 років. Він ніс службу на різних ділянках Донецького прикордонного загону. Останніх три роки у цьому Ігореві допомагав вірний пес Рамус. Його кінолог виходжував змалечку,  навчаючи виявляти вибухівку та зброю. Із повномасштабним вторгненням попросив командира відвезти Рамуса до свого дому у Маріуполі, а сам продовжував тримати оборону міста.

«24 лютого ми були ще на відділі «Сартана». Там десь кілометрів 10 до лінії розмежування. Тримали там оборону. Потім коли почали нас обходити, перерізали нам шлях, заходити з тилу, нам надійшла команда відступити до міста Маріуполь. Навіть Рамус добре запам’ятав, які ці терористи. І коли вони окупували мою батьківську хату, і коли гатили по оселях маріупольців із ГРАДів. Розбило паркан, собаки втекли. Добу його не було, наступного дня вже повернувся додому, переляканий. Потім у квітні зайшли російські військові, проживали у мене вдома», - розповів військовий Ігор.

Отримуйте новини в Telegram

Тим часом, захищаючи місто від ворогів, Ігор отримав осколкове і вогнепальне поранення. А 17 травня під час вимушеного виходу із Азовсталі, прикордонник разом з іншими військовими потрапив до полону. Спершу Оленівка, а потім - колонія в Луганській області.

Після десяти місяців полону Ігор потрапив до списку поранених на звільнення. Йому запропонували залишитись, але український прикордонник не погодився.

7 березня він повернувся додому. Після лікування міг обрати іншого службового собаку, але будь-що хотів повернути Рамуса.

Після посту у соцмережах знаходилися зовсім незнайомі, відважні люди, які перевозили Рамуса з одного населеного пункту до іншого, видаючи його за власного собаку, аби минути блокпости. І тепер чотирилапий прикордонник знову на службі на Буковині.

Щоправда, пес спокійний поки лише поруч із господарем, а з наближенням чужинців – нервує. Адаптація ще триває.