Австралійські художники відтворили мозок відомого композитора, який записує музику

В Австралії група художників спільно з нейробіологом створила «мінімозок», який подає імпульси перетворюючи їх на музику. Для цього вони використали лейкоцити композитора Елвіна Люсьєра, який помер ще у 2021 році. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на УП Життя.

Роботу над експериментальним мистецьким проєктом «Відродження» почали ще у 2020 році. Творці вирішили, що ідеальним кандидатом міг би стати Елвін Люсьєр, відомий як один із «гігантів» експериментальної музики ХХ століття. Зокрема, 1965 року композитор став першим художником, який використовував мозкові хвилі для створення живого звуку.

Комунікацію з композитором вели з 2018 року, однак Люсьєр погодився дати свою кров для експериментального проєкту лише у 2020 році, коли йому було 89 років і він страждав від хвороби Паркінсона.

Творці розповіли, що під час пандемії зідзвонювалися з митцем по Zoom кожні два тижні до його смерті. Коли його здоров’я погіршилося, йому було вже важко говорити і часто слова передавав помічник, однак композитор залишався «керівною силою» проєкту.

Дивіться нас на YouTube

У перших розмовах Люсьєр пропонував відправити звукові хвилі на Місяць, але зрештою погодили перформанс, який перегукується з його захопленням нейронними сигналами, акустикою та простором.

Після цього у Гарвардській медичній школі його лейкоцити перепрограмували на стовбурні клітини й вчені змогли трансформувати їх в церебральні органоїди – тривимірні структури, які нагадують людський мозок, що розвивається. У результаті цей «мінімозок» подає нейронні сигнали, які автори проєкту перетворюють на звук.

Органоїд виростили на тонкій сітці із 64 електродів, яку розробили спільно з німецьким біоінженером. Завдяки цьому вдається вловлювати нейронні сигнали з кількох шарів. Автори адаптували платформу з відкритим вихідним кодом для інтерпретації цієї діяльності й генерування звуку.

Своєю чергою художники створили скульптурний об’єкт із 20 великих параболічних латунних пластин, за кожною пластиною приховано перетворювач і молоток, які реагують на нейронні сигнали та заповнюють простір звуком.

Автори вважають, що органоїди композитора, окрім вироблення звуку, можуть його сприймати. Мікрофони в галереї вловлюють навколишній шум – людські голоси й резонансні тони пластин – і ці аудіодані перетворюються на електричні сигнали та надсилаються назад. Наразі вони ведуть спостереження, чи органоїд зміниться або навчиться з часом.

Проєкт порушує актуальні етичні й філософські питання про біологію, штучний інтелект та авторство. Але, за словами команди, «Відродження» — це, насамперед, мистецтво, а потім наука.