Більше всього нам не хотілося б бути зрозумілими не вірно. Ми, як і переважна більшість чернівчан, щиро переживаємо за рідне місто (тут немає натяку на певну провінційну політичну силу), ми хочемо його розквіту та справжнього європейського майбутнього. Ми, так само як і багато хто з городян, із нетерпінням чекаємо вихідних та намагаємося відвідувати майже всі анонсовані заходи.
Їх чимало. І це прекрасно. Здається, от-от, ще трохи, і ми всі разом досягнемо рівня інших європейських міст, які із задоволенням відвідують чисельні туристи, здійснюючи подієвий чи інший туризм. Ці міста, власне, не проводять нічого захмарного (ну, крім, скажімо, Сан-Ремо, Канн, Берліну, Монте-Карло та ще декількох великих міст). Все просто, зрозуміло, гостинно та продумано.
Чернівці поки що вчаться. Це можна зрозуміти, і ми розуміємо. У нас поки що кількість, яка ніяк не переходить у якість. Нині на одного жителя Чернівців приходиться не менше одного фесту на місяць.
Але при всьому цьому дуже помітна одна прикрість – ми, на жаль, поки що лише навчилися добре самі себе обманювати та видавати бажане за реальне. Насправді - нецікаво, примітивно, сіро.
Щойно відгомонів Петрівський ярмарок. Відгуків про нього чимало, і далеко не всі такі, як вважають його організатори. Хтось себе обманює – чи ті ж організатори, чи активна та небайдужа громадськість, яка побачила все та висловилася.
Вихідними, які щойно минули, відбувся ще один невиразний захід - так званий міжнародний фольклорний фестиваль «Буковинські зустрічі». П’ять (?) колективів з Румунії, Польщі і Молдови, а також 18 (!) буковинських фольклорних колективів брали участь в цьогорічному фестивалі. Румунія для нас вже давно не закордон, не кажучи вже про рідну Молдову. Виходить зустрічаємося самі із собою, насамоті, але називаємо це міжнародними зустрічами. При цьому один із офіційних сайтів офіційного органу прямо так безсоромно і пише «Сьогодні маємо прекрасну можливість поспілкуватись буковинцям з багатьох (?) країн, презентувати своє мистецтво, разом поспівати і потанцювати» та іншу маячню. Мабуть переписують одне й те ж з року в рік.
Приблизно так само відбувся абсолютно делітантськи організований фестиваль ягід, де вдосталь поторгували підприємці Калинки, які не наторгувалися на Петрівці і до ягід не мають жодного стосунку. Про нього наступного ж дня ніхто в ЗМІ навіть не згадав. Ягоди, мабуть, перестигли.
Для кого ми це робимо? Хіба, що для самих себе.
Ваші, БаХтаАвербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter