Днями небайдужі чернівчани пережили невеличкий шок. Ну, може, й не шок, але певні морально-психологічні незручності точно.
Справа в тому, що поважна міжнародна інституція під абревіатурою ЮНЕСКО розглядала питання щодо можливого виключення зі свого списку культурної спадщини двох українських об’єктів - Національного заповідника "Софія Київська" та Києво-Печерського заповідника.
Попри хвилювання, ці об’єкти там все ж збережено і київські чиновники розцінили це як велику власну перемогу. Правда, не зрозуміло над ким чи чим.
Але між рядками рішення ЮНЕСКО щодо цих об’єктів цілком очевидно всі уважні прочитали непідробну стурбованість міжнародної культурної спільноти щодо долі всіх інших об’єктів минулого нашої держави – і включених до списку всесвітнього надбання, і ні.
Перших у нас зовсім небагато. Серед них і наша гордість – резиденція буковинських митрополитів.
Що змінилося довкола цієї перлини за останні 5 років? Та, власне, майже нічого. Об’єкт вночі не освітлюється, була незграбна спроба пробити якусь нішу для якогось банкомату, гроші Фірташа десь загубилися, скверик напроти резиденції в жахливому стані, навіть асфальтування прилеглої вулиці міська громадськість визнала незадовільним і достатньо понасміхалася з нього в соціальних мережах.
Крім того, виявилося, що ця сама ЮНЕСКО вимагає у Києва звільнити буферну зону Національного заповідника "Софія Київська" та Києво-Печерського заповідника від зовнішньої реклами. А у нас як з цим?
Одном словом, пронесло. Поки що.
Щиро ваші, БаХтаАвербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter