Не любимо цих зарозумілих термінів. Але саме так називається ситуація, коли у діючій системі починають відбуватись критичні для неї зміни, у наслідок чого система переживає стан невизначеності, після чого впадає у хаос або переходить на більш високий рівень розвитку.
Дуже схоже на те, що відбувається у світі: глобальне потепління, міжнародний тероризм, численні локальні війни та конфлікти, рекордна кількість біженців та мігрантів, вірус «зіка», брекзіт. Міжнародні інституції стабільності та безпеки безпорадні перед викликами сьогодення, занепад економік орієнтованих на сировину, криза демократії на тлі відсутності альтернативи! Далі продовжуйте самі.
І у нас те саме – олігархи вже не можуть, хоч би й хотіли, політична система імітує свою діяльність у відриві від реальності, партії дискредитували себе разом з усіма інститутами влади та не викликають у громадян нічого, крім відрази та зростаючої агресії.
Навіть усвідомлення того, що «бізвізи» не буде не тільки тому, що ми “протупили” і не встигли до британського референдуму, вже не хвилює так, як загроза альтернативи між кефіром з хлібом та холодними батареями цієї зими. Тарифна «реформа», єдина поки що із задекларованих, об’єднала народ у прагненні «не платити» та стала лякати людей більше ніж вже звичні російські найманці на Сході.
Навколо свята неспроможності поділити ще не розкрадений та такий очікуваний новий транш від МВФ позбирались усі, хто жив до цього солодко та ті, хто хоче так далі – колишні та наступні «попередніки» тої самої «системи», яка себе вичерпала.
Ми мабуть ще встигнемо позбирати врожай із своїх дачних ділянок та закрутити у банки власну городину до того, як або впадемо у хаос, або таки почнемо відчувати себе громадянами держави з великим майбутнім. Адже від того, що відбувається у наших головах залежить не тільки власний шлунок, але й весь світ.
Ось така вона точка біфуркації.
Ваші БаХтаАвербаХ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter