Великі культурні події – ярмарки, фестивалі, флешмоби допомагають швидше прийти до тями і зрозуміти, що не все у нас погано. Особливо, якщо ще вдягнути гарну вишиванку.
Вже вкотре в Чернівцях відбувається Петрівський ярмарок, відроджений в новітні часи завдяки декільком ентузіастам та володінню мистецтвом вговорити владу. Звісно, що не останнім аргументом при цьому було питання залучення до міста туристів.
За час, що минув після поновлення свята, багато чого застосовувалося, щоб зробити Петрівський ярмарок дійсно великою подією, здатною стати туристичною родзинкою, щоб одне лише згадування про нього примушувало тисячі людей в Украіні та за кордоном негайно виїжджати в Чернівці, бронюючи тут готелі. Міські голови чи особи, які їх заміщували, відкриваючи свято, щедро й привселюдно пили самогон та взірцево цілували дівчат в розчервонілі щічки. Намети із крамом розташовували то так, то поперек. Міняли музик та коней. Вдосконалювали сценарії та наполегливіше запрошували гостей звідусіль. Нардепів приймали по одному й цілими фракціями.
А воно – як пороблено! Тих, хто хоче вторгувати – з кожним роком все більше, а туристів – не можна сказати, що менше, ні. Але мало, ну дуже мало! Самі чернівчани, причому ті ж самі, блукають як сироти серед власного свята – то шашличок з’їдять, то пивка хильнуть, то придбають якусь дурничку.
Все, що хотіли купити на ярмарці – давно купили. Нових відчуттів мало. Як і нових обличь за прилавками та нових товарів.
Як пороблено! В чому ж справа?
Щиро ваші БаХ&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter