Пригадався випадок, коли ми навідувалися до США і наш товариш-американець на шляху додому після закупки продуктів у супермаркеті зупинився у маленькій крамничці та знову накупив там різноманітного їстівного краму.
На наше здивоване запитання: чому не купив те саме та дешевше у супермаркеті "Волмарт", від якого ми щойно від’їхали, була така дуже характерна відповідь:
- Власник крамнички наш сусід, він живе у нашому кварталі! Якщо ми не будемо у нього купувати, то на що буде жити його родина?
Чи міркують так само чернівчани, купляючи продукти в магазині? Чи знають вони про те, куди йде сплачена ними гривня - годує нашого земляка, наше місто чи далекого й чужого олігарха? Невже нам байдуже?
Чи розуміють це ті, від кого залежить питання чи повертаються наші гроші назад у місто, громаду чи живлять невідомих власників відомих фірм?
Думаємо, що, на жаль, ні. Прикладів багато.
Нещодавно з вул. Кобилянської «посунули» велокав’ярню чернівчанина на користь мережі кавомобілей з Києва. А потім охочі бачили по телебаченню, як «головний економіст міста» був у нечуваному захваті від того, що черговий «Фуршет» починає перекачувати гроші чернівчан до Києва, так само як «метро-епіцентри», «великі кишені» з «караванами» роблять це вже не один рік.
Хтось має займатися створенням умов для бізнесу та економічного розвитку бізнесменів-городян, а не прийдів.
Місцевий економічний патриотизм, на нашу думку, мав би бути засадничим в діяльності нашої влади.
Зароби сам та дай заробити сусіду. Так колись вели справи у Чернівцях.
Щиро ваші БаХ&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter