Все ж таки унікальне наше місто! Не занурюючись дуже у глиб історії згадаємо, що найбільший поштовх для його розвитку дали найясніший цісар Франц Йозеф та Генсек КПРС Леонід Брєжнев.
Перший із захолустя на шляху між Бесарабією та Закарпаттям перетворив Буковину у процвітаючий транзитний (туристичний) край, відкрив тут університет та ще багато чого. А товаріщ Леонід Ілліч відразу після 1975 року, коли у Гельсінки як тільки всі країни Європи, США та Канада задекларували, що кордони після Другої Світовою війни є непорушними, сприяв стрімкій розбудові міста як такої собі радянської «сіліконової долини».
Тут, у місті над Прутом, на кількох підприємствах, і це вже не таємниця, розроблялись та вироблялись найновітніші зразки деталей аерокосмічної техніки, ракетної зброї та навіть елементи славетної «Кольчуги», що до цього часу не застаріла та ледь не стала приводом для відставки одного з президентів України.
Отаке містечко.
А потім розробники кристалів та напівпровідників, місцеві Джобси відправились заробляти на життя у близьких та далеких краях. У 1992 році три кіло звичайних цвяхів на базарі в Жешові коштували місячній зарплаті доцента кафедри напівпровідників університету.
Майже весь культурний бомонд Буковини перекочував або у столиці, або за кордон правда без особливого успіху.
На змінну фізикам прийшли лірики, які вважають, що “контрабас”, це не стільки інструмент, але й спосіб життя. Навіть висування нашім провінційним містом у велику політику окремих земляків не змінило тренду.
Чернівці так і залишились між Віднем та Будапештом, але сюди нікому вже особливо не треба приїздити, бо всі справи вирішуються не тут. Отаке містечко.
Щиро ваші БаХ&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter