І вирішили ми Олі подарувати футбольний м’яч.
У мене є знайомий, доктор наук, фантастичний гідролог – колись проміряв Памір, Афганістан.
Він аматор футболу. У нього на футболці збірної України номер шістдесят. Це, п’ять років тому, так друзі по футболу, вирішили відзначити його день народження.
Ми поговорили про нинішній чемпіонат.
У Олі з спортивними м’ячами окрема історія. Вона, колись ще в школі, прийшла на спортивну секцію. І, перше що відбулося, вона отримала по голові баскетбольний м’яч. Вона і зараз має в тілі кілограм п’ятдесят.
Тренер, поки її заспокоював, і розповідав, що у неї велике спортивне майбутнє, пропустив наступний удар по Олі – вже від волейбольного м’яча в груди.
Так закінчилося життя Олі у «великому спорті».
Була одна ще, але тотожна, спроба. Правда це вже не в школі, а в університеті.
Її подруга любила хлопця-спеліолога. Вона попросила Олю, за компанію, прийти з нею в клуб. А клуб у нас в Чернівцях тоді був на вулиці Шевченка в напівпідвальному приміщенні. Щоб зайти туди, потрібно було зігнутися, щоб не вдаритись у жерстяний козирок. Для спелеологів – справа буденна. У цей козирок Оля і вдарилася.
Так і закінчилося її доручення до «великого спорту».
Зараз ми хочемо їй подарувати футбольний м’яч.
Ми вже домовилися, що підійдемо під кухню до доктора наук, а він скине нам м’яч.
Валентин Ткач
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter