Друкопис програми "Суть Речей" від 22 грудня 2016 року
Запрошена гостя: Юлія Сафтенко, начальник управління культури Чернівецької міської ради, депутат міськради та голова комісії з питань законності, прав і свобод людини, регламенту, депутатської діяльності, етики та запобігання корупції
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Юлю, як пройшла сьогоднішня сесія?
Юлія Сафтенко: Вже не знаєш, чи це сесія, чи це мара якась. Не знаю, яких слів підібрати. Але як депутат, і чиновник, і розпорядник коштів журюся, що вона відбудеться 29 грудня, переживаю за колег, чиновників, тому що розумію, що це не лише титанічна робота, наскільки важливо прийняти бюджет, важливо не ходити сімома колами пекла, а це доведеться робити. Якщо цього не станеться, то праця багатьох-багатьох людей буде марною. Січень не хочеться розпочинати з такого. Сподіваюся дуже, що до 29 грудня нагальні питання абсолютно будуть вирішені між міським головою і депутатами. Хочеться направду того дива, того добра і в душах, і в серцях , і в головах. Тому сподіваюся, що 27, 28 грудня у нас будуть депутатські засідання. Обговоримо всі нагальні проблеми, вискажемося, проговоримо їх до кінця і в сесійній залі буде просто конструктивно-продуктивна робота. Бюджет буде затверджений і ми всі підемо святкувати новий рік з чистим сумлінням.
Людмила Григорчук: Ти нещодавно стала чиновницею, сьогоднішнє засідання для тебе був дуже важливим, адже в бюджеті 2017 року є пункт, який стосується культури. Ти керуєш цією галуззю не так давно, але як вважаєш, зробили все, що треба було, чи все, що змогли?
Юлія Сафтенко: Попри те, що я направду новоспечений начальник управління культури, офіційно мене призначили 3 жовтня 2016 року. Втім можу похизуватися за культуру тим, що нарешті культурі почали виділяти кошти. На такі звичайні речі, як ремонти, вже директори закладів мають. Багато років культура була в залишку, не вистачало культурі коштів. Є два об’єкти зараз, великі, з мільйонними кошторисами, які в розробці . Стартувало у нас будівництво клубу на Рогізні. Ще робимо кіно мистецький центр Миколайчука. Для нас важливо на 17 рік зробити ці два об’єкти. Я можу перерахувати те, що було зроблено. У нас естетичні школи, художня і музичні школи дуже багато зробили. Дуже багато витратили. Дуже тішуся за клуби: хто придбав апаратуру, хто придбав музичні інструменти. Є перемоги, можливо, на загальному фоні для когось вони здадуться дріб’язковими, але для мене, як для начальника управління культури, то для мене це серйозно, бо з цих дріб’язків будуть великі перемоги. Я для цього власне і прийшла в культуру, щоб змінити відношення до культури і розвиватися. Зараз ми не можемо одноосібно щось робити, тільки з громадськістю, тільки з людьми, які будуть радити, допомагати і критикувати. Так само і з підприємцями, хочеться докупи хочеться створити культурний контент, бо ми цього заслуговуємо, щоб про них знала вся Україна, амбіцій є багато.
Слухач: Чи будете пропагувати народну культуру. І питання до ведучої, як вбрана гостя, чи так культурно, як говорить. Може у вишиванці? І ще питання щодо презентації Різдвяного містечка. У вас відносини не зав’язалися з Фірташом, якщо нема льодового майданчика? І щодо Святого Миколая. Чого нашим дітям очікувати?
Юлія Сафтенко: Я обожнюю вишиванки, обожнюю вдягати вишиванки. Навіть на конкурсі начальна управління культури, то спеціально вдягла вишиванку, яка подарувала мені бабуся. Вона є моїм оберегом. Я люблю носити вишиванки не лише в свята, але й в будні. Легко ношу і з джинсами. Сьогодні я в не вишиванці.
Людмила Григорчук: Скажу, що Юля Костянтинівна сьогодні не у вишиванці, але в кольорах коралових, як наша українська калина. З чудовою зачіскою. Юля ніколи не дозволяє собі виглядати не так. І без вишиванки вона виглядає як квіточка, ми її так журналісти називаємо. Підтверджую своїм чесним журналістським словом, що Юля одягнена культурно, як завжди.
Юлія Сафтенко: Вочевидь, я почну з святого Миколая. З помічників. З нашого новорічного Різдвяного містечка. Відкриття відбулося традиційно, на день Святого Миколая. Я вважаю, що все вдалося. Наша ялинка – красуня. Наша дизайнера – чарівниця, Наталя Бордіян, вона як завжди на висоті. Зразу видно, коли людина працює не для галочки і не для заробітку, коли людина вкладає душу, живе цією роботою. Тому величезне спасибі Наталі від усіх чернівчан. Ялинка, на якій всі нові прикраси, нові іграшки, нові гірлянди, вона в нових кольорах, це ваша заслуга. Крім того Наталя Бордіян одягла ще й три районні ялинки. Мені уже приємно, коли між іншим, на вулиці, люди просто дякують. Світлини після відкриття ялинки показали що все було правильно. Це означає, що ми все можемо. Ми зробили цього разу все інакше, не гірше, а інакше. Життя для того і є, що все змінюється. Так, були проблеми, але будиночок Казкаря, Святого Миколая – це ідея управління культури. Я пишаюся цим. Ця ідея мені дуже сподобалася. Чом би й ні. Добрий, мудрий, розумний Казкар. Я б хотіла, щоб це стало традицією в Чернівцях. І я думаю, що будиночок Казкаря зовсім не програє тому будиночку, який був раніше. І малеча задоволена. І Різдвяне містечко могли оцінити вже чернівчани і гості міста. Кожен для себе знайшов розвагу. Замість льодового майданчика – у нас сноутюбингова гірка. Чом би й ні? Це теж круто. В мене два сина підлітка, 12-річних близнюки. Вони прочитали про це днями, то вони відреагували: «Вау! Круть!». Я передаю дослівно. Головне, щоб були всі задоволені: і молодь, і старше покоління. Щоб люди похилого віку приходили також, відпочивали, бачачи цю красую. Для малечі постійно чатує Святий Миколай і Казкар. Вони будуть отримувати подарунки. Буде мотивація. Будуть співати пісеньку, розказувати віршик чи історію і отримають подарунок за це.
Людмила Григорчук: А з Фірташем не хотіли працювати, чи просто хотіли все змінити?
Юлія Сафтенко: Не можна тут категорично говорити про це. Я дуже хотіла щось поміняти, особисто, тому що я прийшла на це місце. В мене горять очі, в мене багато ідей, я хочу зізнатися, що коли я жізналася про те, що будиночок Фірташа під великим питанням з багатьох причин, то я зразу загорілася, що, ми можемо свою альтернативу запропонувати. Щоб це було нашим. Будиночок залишається Чернівцям. Будиночок демонтують і потім будемо економити, кошти спрямовуватимуть на щось інше. Це є розвиток, це є бачення того, як Чернівці розвиваються культурно.
Мужчина ще питався про народну культуру. Я би не хотіла розмежовувати сильно, але для мене фольклор, фольклористика, народна культура – це дуже важливо, це та основа, які мають черпати всі інші, бо це наше багатство. Ми не розуміємо, що Господь Бог нас нагородив таким великим багатством, мовою і культурою. Наша молодь має знати нашу народну культуру, а потім осучаснювати її. Наше сьогоднішнє життя важке, всім не просто зараз, в Україні непростий час, в нас йде війна, але треба творити, рухатися далі. Тому я вважаю, що попри те, що на державному ріні першочергово закладається соціальний бюджет, а потім, якщо залишаться кошти на 1 січня, то ми будемо просити на розвиток культури, це нас обмежує, щоб ми не витрачалися на багацько заходів. Проводимо лише великі державні свята. Але ми вчимося залучати комерцію, громадськість, наприклад Обнова-фест, Мерідіан Черновіц. Це комерційні заходи, але це візитівки Чернівців. Нам треба всі зусилля, всі сили направляти в спільну працю. Я завжди кажу, що сила в єдності. Тепер ми бачимо, що тільки з громадськістю ми зможемо створити набагато більше, ніж ми маємо. Якщо культура почне заробляти на себе.
Людмила Григорчук: Це реально?
Юлія Сафтенко: Я думаю, що все реально. Звичайно, амбіцій дуже багато і планів, але ми почнемо з самого малого. Спочатку в культурі нам треба довести, щоб всі заклади мають були гарні, комфортні, теплі, європейські. Щоб туди хотіли ходити дітки. Я можу з гордістю сказати, що у нас є 5 центрів естетичного виховання, там багато дітей, які перемагають на конкурсах. Іде виховання нашого підростаючого покоління.
Людмила Григорчук: І це модно у нас.
Юлія Сафтенко: Так, і це модно. Так само в клубах. Я розумію, що клуби мають тягнутися до кращих, але для початку, щоб не було неякісного даху, щоб було там тепло, комфортно, а відтак будемо розвивати. Це головне налагодити. Якщо будуть ці маленькі перемоги, хоча для мене вони є великими, то все буде в нас. У нас дуже люди творчі, креативні, вони вміють з нічого робити щось. Я ще раз говорю, що велика шана людям, які творять культуру, бо це люди, які мають велике серце, для них це не робота, а приречення. Я заявляю це дуже гонорово і відверто. Може, хтось почує зухвальство у моїх словах, але я в цьому переконалася за останні три місці.
Людмила Григорчук: Щодо Різдвяного містечка, то ще є питання про ялинку. Адже цього року було багато критики, коли дерево привезли. Потім зареєстрували петицію про те, щоб купити місту штучну ялинку. Як ти дивишся на таку ідею?
Юлія Сафтенко: Я прочитала, що наша ялинка входить у трійку кращих ялинок України, а харківська ялинка – штучна, то ми перші. Ми і Дніпро – 30-метрові ялинки. Моя особиста думка про штучну ялинку. Тут медаль має дві сторони. Враховуючи, що ми живемо неподалік від гір, то я прихильниця живої ялинки. Штучна не може навіть ту енергетику нести, яку несе жива ялинка. Це питання варто ще обговорити. Не хочу рубати з плеча.
Слухач: В мене питання про музеї і об’єкти релігії. Як вам вдається все тримати в комплексі? Як ви будете працювати на Різдво, там колядки, чи ви співпрацюєте з релігійними організаціями?
Юлія Сафтенко: Я б хотіла дожити до того моменту, щоб управління культури відповідала за музеї. Ми не відповідаємо зараз за музеї. У нас в підпорядкуванні бібліотеки, школи естетичного виховання, клуби, два парки і в нас кінотеатр «Чернівці». Крапка. Зараз буде низка різдвяних свят, тому я закликаю всіх чернівчан, щоб слідкували за афішами. Нещодавно була зустріч з представниками релігійних конфесій і вони 8 січня вступатимуть з гарною колядою біля шопки на Центральній площі. А от 22 січня о 15 годині я всіх хочу запросити в Центральний палац культури, там відбудеться великий концерт колядок. На те варто подивитися і те варто послухати. Та духовність підносить і такий заряд духовності дає, що буде тримати цілий рік. Давайте зробимо аншлаг, давайте будемо підспівувати, враховані всі моменти. У нас вже стає традицією доброю на площі Святої Марії, колишня Турецька площа, освячувати гуртом воду. Ми співпрацюємо з усіма релігійними організаціями, громадськими організаціями. Має бути співпраця з усіма.
Людмила Григорчук: Коли ти прийшла на своє робоче місце у жовтня, що тебе найбільше злякало?
Юлія Сафтенко: Нічого не злякало. Навпаки, я скажу щиро, коли я готувалася до конкурсу на заміщення цієї посади, то я вчила дуже. Я постійно вчуся. Там теорія була, я людина така відповідальна. Так багато галасу тоді зчинилося навколо цієї посади, що ніби обирали міського голову, а не начальника управління культури. Я тоді, коли готувалася, вже розуміла, що мене чекає. Тим більше, я вже давно працюю в цій галузі, з «Успішними чернівчанками» постійно працювали. Єдине, чим мене лякали, бюрократією, документами, але структура у нас невелика, ми хочемо її збільшити, в мене дуже хороші заступники, дуже толковий головний бухгалтер. Є люди, які ввели мене в курс. Є з ким працювати. Ну і тішуся, що економіст у нас з’явився, бо рік його не було. А чого лякатися, треба працювати. Чим більш важких моментів, мені то хочеться зробити і рухатися далі, перемогти це і я від цього отримую кайф.
Слухач. Щодо музеїв, як повернути престиж і бажання молоді, учнів відвідувати музеї наші? І чи є у вас плани як виконати завдання уряду щодо виплати мінімальної зарплати збільшеної у січні.
Юлія Сафтенко: Про музеї, можу провести паралель, що, звичайно, потрібен креативний підхід. Потрібно дітей зацікавлювати. Спершу має йти виховання в сім’ї від батьків. Відтак дітей треба зацікавлювати і в колективах, де вони знаходяться. Не тільки школи, але й гуртки, які діти відвідують. Треба підвищувати імідж музеїв. Щоб це зробити, треба вкладати в них кошти, осучаснювати ці музеї, щоб молодь хотіла туди йти. Ми не можемо сказати, що ось тикнули пальцем, що щось не робиться, і все. Треба комплексно підходити до цього питання. Я думаю, що мало того, що педагоги водять в музей дітей. Треба підходити до цього питання комплексно. Не можна сказати одну причину, що ми це зробимо і все вирішиться.
Людмила Григорчук: Це як і з бібліотеками, бібліотеки також змінювалися так, щоб були сучасники, вай-фай безкоштовний, користування Інтернетом, може в музеях можна щось придумувати.
Юлія Сафтенко: Це все залежить від людей, які там працюють. Це залежить від того, що вони будуть ставити собі за мету і що у них в пріоритеті і від фінансування все залежить.
Людмила Григорчук: Якщо там холодно в приміщенні, то як би там цікаво не було, діти більше туди піти не схочуть.
Людмила Григорчук: Культура і спорт завжди на виду, але останній в черзі отримувати бюджетні гроші. Всі чекають, що Юля Сафтенко прийшла на цю посаду і все змінить, переверне з ніг на голову і все стане красивим і популярним.
Юлія Сафтенко: Звичайно, один в полі не воїн. Це колектив має бути потужним, людські ресурси. Слава Богу, він є, але командна чиновницька робота важлива. Переконана, що важко сприймають ті моменти, коли десь там якийсь закон суперечить тому, щоби щось зробити. Виростають крила, а потім тебе приземляють, кажуть, що ні,Ю ми на це не маємо права. Я звикла до того, що все легко, вперед і з піснею. Тут, звичайно, трошечки є нюанси, але можна знаходити шляхи, виходи, компроміси. Задумано дуже багато в мене. Я коли готувалася до конкурсу, писала концепцію розвитку культури в Чернівцях, то хочеться брати досвід європейських держав, хочеться розвиватися, хочеться робити все, щоб змінити відношення до культури. Якщо це відношення зміниться, то і культури ми зможемо поміняти, але це робота гуртова, до цього мають долучатися на всіх рівнях. Мають рухатися у всіх напрямках. Від себе, що можу, роблю і хочу робити набагато більше.
Людмила Григорчук: Маємо ще 9 днів до нового року, отже сміливо можемо підбивати підсумки того, що змогли цьогоріч зробити для культури міста у 2016-му. І розкажи, що плануєш зробити в наступному році?
Юлія Сафтенко: Звіти зараз ще підбиваються, але, звичайно, дуже хочеться, щоби фестивалів побільшало в Чернівцях. Щоби це зробити, треба, щоби люди перестали гинути. Бо відчуваєш таку неорганічність, що йде війна, а ти мусиш збирати людей на свято. Серце щемить від цього, особливо, якщо тебе питається людина, в кого загинув син, чоловік чи брат, а ти маєш відповісти достойно. Я думаю, що в Новорічну ніч вся Україна і всі українці загадають бажання, щоб був мир. Але не можна забувати, що, «коли митці говорять, то гармати мовчать». Ми не маємо право опускати руки, мусимо рухатися далі, вперед. Мусимо підтримувати один одного. Деколи словом, піснею, можна змінити абсолютно все. Ми маємо розуміти, яку колосальну роль відіграють культурні події в долі людини. Хочеться, щоб в 2017 році було – це поінформованість. Наша інформаційна кампанія. Щоб чернівчани знали все, що відбувається в місті, щоб приходили, долучалися. Є на кого дивитися, є кого слухати, є за ким спостерігати. Долучатися є до чого. Хочеться поміняти інформаційну кампанію всього. Хочеться, щоби все, що ми запланували, то втілилося в життя. Наше місто таке красиве, його любить вся Україна і за межами України. Воно у нас таке камерне, таке красиве. Хочеться, щоб у кожної площі була візитівка. От на Панській вулиці можна там зробити, щоб ходив персонаж з 18 століття. У парку Федьковича провели потужний рок-фестиваль. Інші площі є. За кожною площею має закріпитися якийсь фестиваль. Ми не маємо бути ні Львовом, ні Франківськом і не Києвом, ми маємо бути Чернівцями. Ми маємо бути унікальними. До нас мають приїжджати туристи. Якщо ми будемо піднімати нашу культуру, вкладати у це кошти, піднімати престиж наших Чернівців, то до нас будуть приїжджати люди і лишуть тут кошти. Львів зорганізував свою туристичну кампанію на внутрішнього туриста, ми чогось цього не робимо, а ми маємо працювати на свого, українського туриста. Але для початку нам треба думати про те, як нам жити, як нам культурно розвиватися. Я щиро закликаю всіх висловлювати свої думки, давати свої пропозиції, ініціативи, підказуйте нам, а відтак, будемо думати вийде чи не вийде, і що треба зробити для того, щоб вийшло.
Людмила Григорчук: Нещодавно обласна рада дуже хвалилася, що культура в області отримає найбільше за всі роки. Що культура Чернівців може собі дозволити наступного року?
Юлія Сафтенко: Мені так важко про це говорити. Розраховує культура на виділення коштів. Але ми мусимо спочатку затвердити соціальний бюджет. Якщо ми затвердимо в грудні його, то в січні вже будемо просити із залишків для нас, для культури. Левова частка грошей йде на зарплати і на погашення енергоносіїв. А на розвиток, на виживання залишається жалюгідні відсотки. Скажу чесно, понад 90% йде на перше, а все решту лишається на те, щоб вижити і розвити. Я скажу, що це нічого. Треба спільно щось робити. Будемо просити, переконувати, будемо доводити, аргументувати.
Людмила Григорчук: Що бракує найбільше Чернівцям?
Юлія Сафтенко: Хочеться, щоб у Чернівцях стало більше культурних подій, щоб парк Жовтневий, він кілька років робить купальське дійство. Люди в нас розбещені, вони хочуть дивуватися і їх треба дивувати. Не можу сказати, що бракує нам туристичних вистав, розвивається вулична музика останнім часом. Але у нас дуже мало коштів, щоб ми могли щось нове відкривати.
Людмила Григорчук: А вдається культуру просувати в сесійній залі?
Юлія Сафтенко: Нещодавно колеги журналісти робили репортаж про чистоту і культуру мови, то я їм відповіла, що на чистоту не зважаєш, коли мають місце некоректні висловлювання, коли мають місце така поведінка, яка ганьбить депутатів. Не вміють слухати, перебивають колег. Десь на це не зважаєш, бо боїшся, щоб не було ненормативної лексики, щоб не переходили на особистісні моменти, але чим далі, то ми бачимо, що це все є. Тому на чистоту мови не звертаєш уваги. Я навіть запропонувала, що буду пропонувати депутатам вправлятися в скоромовках. Щоб мова була красива, щоб нас було приємно слухати чернівчанам. Треба поважати своїх колег, людей, які нас слухають, спостерігають за нами. Якщо одним словом сказати, чи депутати культурні чи ні, то … Я не можу сказати, що вони безкультурні, але вони різні.
Людмила Григорчук: Є малокультурні, а є безкультурні.
Юлія Сафтенко: Депутати, на жаль, різні. Емоції зашкалюють, всі ми люди, визнаю це. Бувають випадки, що хочеться емоційно відреагувати, щоби дати зрозуміти колезі, що неправий, що так робити не можна. Я кажу, не дай Боже, щоб опустилися до рівня Верховної ради, де переходить в бійку. Щоб до цього не дійшло, то треба пам’ятати про регламентну комісію, треба нагадувати про кульутру, про мову, про дотримання регламенту. Не завжди це дієво, тому працюємо над цим.
Людмила Григорчук: Не пошкодували ви, що в регламенті прописано обов’язкові виступи на сесії лише українською мовою? Адже найчастіше суперечки виникають саме щодо цього пункту.
Юлія Сафтенко: у нас депутати та міський голова зобов’язані витупати лише українською мовою, а гості можуть мати перекладача, якщо вони не розуміють державну українську мову. Найголовніше, щоб депутати і міський голова чули один одного, не маніпулювати, співпрацювати і якщо б політику відкинути назад, а зрозуміти, що туту господарка, що тут люди живі, чернівчани, нам треба забезпечити гідне життя в Чернівцях, без політики, тоді, я думаю, що не було би надлишкових емоцій, особистісних образ і таких моментів, за які соромно. Навіть, якщо це робиш не ти. Але у нас в регламенті достатньо є правил і зобов’язань, щоб все було добре.
Людмила Григорчук: Пропоную коротке бліцопитування. Як ти назвеш 2016 рік для себе, як для людини?
Юлія Сафтенко: Мегакрутим, меганасиченим, абсолютно різним і цікавим
Людмила Григорчук: А для начальник а культури, яким він був для тебе?
Юлія Сафтенко: Пізнавальним
Людмила Григорчук: Як депутата?
Юлія Сафтенко: Навіженим
Людмила Григорчук: А як керівника регламентної комісії?
Юлія Сафтенко: Відповідально-випробувальним. Були моменти, коли доводилося приймати дуже такі вольові рішення, коли розуміла, щоі маніпуляції є і ризик.
Людмила Григорчук: Як мами?
Юлія Сафтенко: Обнадійливим.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter