Друкопис програми "Суть Речей" від 26.01.2017 р.
Запрошені гості: депутати міської ради Василь Максимюк (Фракція БПП) та Юрій Бурега (ВО «Батьківщина»)
Ведуча: Людмила Григорчук
Тема розмови: проблеми життєдіяльності міста та шляхи їх розв’язання
Пане Василю, на сесії ви сьогодні сказали, що цитую: «Сесія – це ток шоу, сценарії якого пишуться далеко поза стінами ратуші».
Василь Максимюк: Чому у мене виникла така думка, я депутат вже третього скликання. І якщо порівняти з попередніми скликаннями, то складається саме таке враження. Попереднє скликання ми працювали один день, одне пленарне засідання , максимально два. А тепер у вівторок ми лише завершили грудневу сесію, яка тривала 6 днів. Основні питання засідань, які були розглянуті комісійно, які в тій чи іншій мірі були вивчені депутатами, були розглянуті за останнє пленарне засідання. Я розумію, що питань у міста є дуже багато, депутати піднімають дуже актуальні питання, але на моє власне переконання не можна з голосу виносити питання до сесійної зали і тут же приймати рішення, не вивчене депутатським корпусом , широким загалом. Таких питань складних дуже багато.
Людмила Григорчук: Але в цьому ток-шоу ви також учасник. Ви десь мусите підігравати цьому, хочете цього чи ні.
Василь Максимюк: Не вбачаю що це так. Ті чернівчани, які слідкують за сесійними перебігами подій бачать, що я намагаюся максимально відсторонитися від якихось шоу, я не працюю над тим, щоб штучно сподобатися виборцю. Я щиро і чесно ділюся думками щодо проблемних питань міста так, як у цьому були зацікавлені чернівчани у цілому. Я намагаюся максимум згладити кути, які виникають між фракціями і депутатами.
Слухач. Було відповідне звернення до київських можновладців, щоб звільнити Гонтареву, чи вірите ви, що тут у Чернівцях можна цього добитися і ще чи не трусилися у вас колінки, через те що був прокурор на сесії?
Юрій Бурега: Щодо Гонтаревої, то багато хто і з нас не вірив, що можна щось зробити з попередньою владою, ми зверталися до Кабінету міністрів, до Президента, ми приймали рішення, які відображалися і на місцях, але коли певна критична маса досягає свого піку, на це також звертають увагу і якщо керівники країни бачать, що вже є певне рішення місцевої ради, то воно вже впливає на прийняття рішень і перших керівників держави.
Людмила Григорчук: Допекло?
Юрій Бурега: Допекло, звичайно. Країна за останні два роки , рівень інфляції зашкалив, в рази зріс. На це є і об’єктивні, і суб’єктивні причини. Я, як господарник і економіст можу розповісти про це більше, але багато залежить і від кадрових питань. Тому ми звернулися по кадровому питанню до Президента і уряду.
Замало однієї чернівецької міської ради для прийняття рішення. Сам Президент, думаю, бачить всі питання, що стосуються кадрових змін. Наше рішення, це як додатково.
Людмила Григорчук: Тільки Гонтареву поки що варто змінити?
Юрій Бурега: Нічого немає постійного, все тече, все суб’єктивне і процеси нескінченні. Я думаю, що Президент має багато людей, які можуть замінити і цього керівника в тому числі. Цей процес ніколи не закінчиться. У нас команда не настільки добра, що ми закінчили цей процес.
Василь Максимюк: В мене запитували журналісти мою думку з приводу відставки Гонтаревої. Депутати міської ради в праві звернутися з будь-якого приводу до Президента України, до прем’єр-міністра України. Ми неодноразово зверталися, якщо це не порушує чинне законодавство. Зараз у мене навіялася така думка, порівняння, у 2013 році, 1 листопада, коли студенти почали мітингувати, тоді наша міська рада приймала рішення щодо відставки уряду Азарова. Не можу сказати, що це відбулося лише завдячуючи міській чернівецькій раді, але думка громадськості – це маленькі дзвіночки, які будуть почуті владою і там будуть розуміти, що люди не задоволені.
Щодо самої Гонтаревої, то від зміни лише одного керівника Нацбанку, то нічого не поміняється. Є десь прорахування в її роботі, якісь, можливо, навіть порушення, але якщо вносити зміни, то потрібно, мабуть, радикальніше підходити.
Щодо прокурора, на кожному засіданні сесії чернівецької міської ради присутній або місцевий прокурор або його заступник. Вони бачать роботу ради, ті питання, які приймаються. Якщо прокурор вважає, що питання приймаються з порушенням законодавства, то він у праві опротестувати рішення сесії .
Людмила Григорчук: Ви також не боялися прокурора, пане Юрію?
Юрій Бурега: Ми з цим прокурором в Садгорі ще працювали разом. Згідно закону України прокурор не менше як двічі на рік інформує громадськість про стан злочинності, розповідає про програму злочинності, яка контролюється прокуратурою, і разом з тим інформує про свою роботу, про проблемні питання, які є наразі.
Людмила Григорчук: Сьогодні прокурор міг трохи боятися вас, всі депутати накинулися на нього з питаннями.
Юрій Бурега: Є щоденні питання. На щастя, чи на жаль, ми не бачимо кожен день прокурора, тому ми захотіли задати питання. До речі, один із колег наших сказав, що ці рішення мали б опубліковуватися. Але це не рішення, вони просто беруться до уваги і все. Ми бачимо, що є проблеми, бачимо як реагують на них городяни, тому ми розпитували про все прокурора.
Слухач. Мене турбує, чому немає комісії робочої по питаннях соцзабезпечення у Чернівцях. В районах міста великі проблеми, черги, чи немає корупційних якихось діянь, що люди позвільнялися, нема кому працювати?
Юрій Бурега: Не зменшувалася кількість працівників, просто збільшилася звернення громадян. По району Садгірському, наприклад, збільшилося більш ніж в 10 разів. Якщо два роки назад, на перше січня 15 року було 450 сімей з субсидіями, то на 1 січня 2017 року – таких сімей більше 5 тисяч. Навантаження на людей, відповідно зросли. Багато людей навіть не витримували фізично. Вони працюють до 8 вечора, у вихідні дні. Ми зверталися до центру зайнятості, які нам додатково надавали людей, як допомагали робити технічні роботи, вони не можуть приймати у людей документацію і призначати чи не призначати субсидію. Тут я прошу наших слухачів з розумінням поставитися до того, що таке навантаження дійсно є на людей. Корупційної складової там точно не було. Навіть додалося декілька людей в управління праці і соціального захисту, коли вони перейшли у наш департамент міський, але і це є недостатньо. Маю надію, що з часом ця кількість людей не буде так різко зростати, бо пік навантаження відбувся. Думаю, що робота буде покращена. Разом з тим ми готові комісійно послухати і побачити, які є проблеми.
Василь Максимюк: Якщо взяти складову, що черги і трохи незручності, то це також через те, що був розподіл раніше на райони у Чернівцях. Районні ради мали якраз цей напрямок як один з основних, і вони гарно з ним справлялися. Департаменту соцзахисту трохи складніше. Але я думаю, що це тимчасові незручності. Якщо говорити про програму «Захист», щодо матеріальної допомоги, то нам постійно доповідають, ми розглядаємо постійно питання матеріальної допомоги і хто підлягає по законодавству під цю категорію, то вони повністю забезпечені допомогою. Виділені в бюджеті в цьому році біля 70 мільйонів гривень по програмі «Захист». І якщо ще будуть потрібні гроші, то одне з перших завдань міської ради допомогти тим людям, хто є найменш захищеними верствами населення.
Людмила Григорчук: А щодо якості? Немає скарг на це?
Василь Максимюк: Слухач казав лиш про черги.
Людмила Григорчук: За цей час поки ліквідували районні ради, як вважаєте, не бракує їх?
Василь Максимюк: Я не був депутатом районної ради. Але декілька разів вже десь згадувалося, що коли були районні ради, тоді інакше працювалося. Все ж таки певні якісь незручності для людей виникли.
Юрій Бурега: вже минуло більше року після ліквідації районних в місті рад. Наші садгірчани тоді підтримували позицію, щоби залишити як мінімум районні адміністрації, які би виконували щоденні питання. Ми розуміли, що стратегічні, глобальні питання потрібно вирішувати в комплексі і краще це робити з чернівецької міської ради, а питання буденні, соціальні, конфліктні, на які потрібно реагувати дуже швидко, оперативно, їх краще вирішувати на місцях і ми пропонували скоротити на 20 одиниць штат працівників і залишити на місцях виконавчі адміністрації. До нас не дослухалися. Люди казали, що їм важко, особливо людям похилого віку, які найчастіше звертаються за допомогою до владних органів, їм важко їхати в інший кінець Чернівців. Соцзахист зараз розміщений на Героїв Майдану в колишній Шевченківській раді, з Садгори треба ще декілька маршруток міняти. Їм важко. Це для них проблема. Декілька повноважень районних рад досі не виконуються, наприклад, введення в експлуатацію приватних будинків,я к збудовані давно. У нас була міжвідомча комісія, яка підписувалася між певним проектом рішенням. Такої комісії тепер немає. А архітектор чи СЕС під давньозбудованим будинком не підпишеться, він не будував його, не проектував і йому це важко зробити.
Василь Максимюк: Якщо конкретно, то зараз я рахую, нема необхідності створювати спеціальну комісію, є постійно діяча комісія соціального захисту, в неї більше повноважень. Пропоную слухачу звертатися до цієї комісії з усіма питаннями.
Слухач. Ви маєте можливість зв’язатися з депутатами обласної ради, щоб взяти людей з інших районів в допомогу для Чернівців, щоб оформлювати субсидії.
Василь Максимюк: Гарна пропозиція, але мабуть вона не має реального впровадження в життя. Різний адміністративний поділ, ще й тепер ідуть процеси децентралізації, і на сесії, яку ми сьогодні відкрили, будемо говорити про об’єднання з Чорнівкою, може ще якісь села схочуть приєднатися. Все таки буде адміністративний поділ і я впевнений, що ці питання будуть розглядатися.
Юрій Бурега: Знаю, що наші працівники ще їхали в Сокиряни, допомагали їм. Там були проблеми. Бо там всі працівники звільнилися, через навантаження і півроку люди в тому районі не отримували субсидії, соціальні послуги. Деякі районі ще в гіршому стані по питанню надання соціального захисту, субсидій, допомоги і пільг, ніж в Чернівцях. Співпраця є. Є розуміння, обласне управління і наш департамент у тісній співпраці, тут нема такого, щоб не допомогли один одному.
Людмила Григорчук: Що дивує у зверненні до Президента щодо відставки Гонтаревої, що депутати колись приймали рішення про відставку Яценюка, ще раніше про Азарова. А обрати секретаря міської ради, заступників міського голови чи керівників управлінь у Чернівцях не виходить. Чому загальноукраїнські проблеми ви вирішуєте набагато легше, ніж місцеві?
Василь Максимюк: Об’єктивно, я думаю, не відкрию новину, є конфлікт у міській раді. За рік роботи у міській раді, він чітко прослідковується. Я не буду озвучувати конкретних учасників, хто слідкує за роботою міськради, то прекрасно розуміють. Дуже прикро, що ні одна, ні інша сторона не хочуть піти на поступки і згладжувати кути, які виникають. Через те є сьогодні непорозуміння в роботі ради. Якщо просто назвати, то нема секретаря, нема секретаря виконкому, не укомплектований повний виконком, немає заступників міського голови. Це не просто слова, від цього страждають чернівчани. Ми могли би жити в кращому місті, якби це все функціонувало. Нема сьогодні заступника голови, який курує сферу ЖКГ. Міський голова см не встигає охопити всі сфери діяльності. Він надто зайнятий. Так само і секретар, у відповідності до законодавства, він виконує цілий ряд функцій, які ніхто більше не виконає. Причина така, яка вона є, вона закладена навіть не в діяльності депутатського корпусу з міським головою, вона закладена у законодавстві України, на моє власне переконання, депутати органів місцевого самоврядування повинні бути мажоритарниками, вони не повинні бути куровані, керовані своїми партійними керівниками, які більше відстоюють партійні інтереси, ніж інтереси громадян на місцях. Але, на превеликий жаль, ми на це не впливаємо, тому маємо те, що маємо. Маємо тепер шукати шляхи вирішення.
Людмила Григорчук: Тема секретаря тепер замовчується. Перемовин серйозних не ведеться? Є рух в цьому напрямку?
Василь Максимюк: Мені особисто щодо перемовин нічого не відомо. Інколи піднімаються питання щодо того, що від нашої фракції ще після проведення виборів, коли ми знали , що у міській раді нас буде дев’ятеро і те, що ми найбільша з парламентських фракцій, ми прозоро і відкрито заявили про те, що ми готові рекомендувати кандидатуру на секретаря, через зайнятість Наталі Яківни, партія рекомендувала мене. Я зустрічався з усіма фракціями, ми проводили перемовини, ділилися думками, як надалі працювати, обговорювали, у нас навіть були підписні листи. Але на сьогодні мені не відомо ніяких переговорів про секретаря.
Юрій Бурега: Ми, українці, здатні шукати і бачити у чужого під лісом, але не бачити у себе під носом. Тому і кадрові питання, які ми бачимо проблемні у Києві, в області, а не бачимо те, що ми на своєму місці, кожен з нас має бути професіоналом. Хотілося, щоб конфліктів було поменше, тому суть політики – це вміння домовлятися, залишати щось своє, але шукати компроміс в цілому. На жаль, цього в місті немає. Конфліктна сторона є і одна, і інша. Як керівник міської ради, так і депутатський корпус. Не можна бути винним з однієї тільки сторони. Щоб хтось з нас, хто приймає рішення поступився чимось своїм, то було б краще для всіх. Але, на жаль, цього немає.
Людмила Григорчук: Ваше прізвище також називали як претендента на секретаря. Ви погодилися б?
Юрій Бурега: Прізвищ називалося досить багато і в тому числі і в нашій команді. Поки що рішення такого немає і розмови такі не ведуться. Я думаю через те, що ця посада нас роз’єднує. Якщо б з одної чи іншої команди поставили серйозно і категорично, що приймаємо якесь рішення, то іншу сторону воно не задовольняє і роз’єднує. Як на мене, це краще, не загострювати проблемне питання, але заступники міського голови, виконком – це в силі зробити нам найближчим часом, бо дійсно, місто страждає і перш за все, стратегічне питання, працювати на перспективу.
Людмила Григорчук: Про тролейбуси і кредити. Багато суперечок. Але сьогодні один з тролейбусів, який цього тижня вийшов на лінію, в нього відмовили гальма. Значить не все гаразд. Що робимо з тролейбусами?
Василь Максимюк: Однозначно, іншого виходу немає, як оновлювати тролейбусний парк. Комунальний перевізник має бути номером 1 у місті. Ніхто міській владі немає нав’язувати умови і шантажувати, що можливо будуть зупинені перевезення. Тому наш обов’язок зробити так, щоб тролейбусне управління розвивалося і в кількості перевезень, і в часовому інтервалі. Чому так багато суперечок, бо багато думок. Моя думка, що ми повинні закупляти виключно нові. Ті, що ми купили, то є з роком випуску 1990 рік, це ще минуле століття. Їм робити капітальний ремонт, але ми розуміємо, що такі тролейбуси не можуть надавати вже якісну послугу чернівчанам. В нас є суперечка з депутатами, бо одні пропонують купувати вживані машини, інша категорія – нові. Моя категорична принципова позиція – тролейбуси мають бути виключно нові. Вони мають бути зроблені за сучасними технологіями. Можливо, український тролейбус не відповідає рівню європейського, але це буде патріотично і набагато легше його буде обслуговувати. Адже буде гарантія, якісь деталі можна буде легко доставити. Сьогодні група тих, хто критикує отримання кредиту, якимось чином налякали чернівчан. Чернівчани тепер з застереженням відносяться до кредиту. Я розумію, бо будь які кошти, які ми беремо в борг, то беремо чужі, а повертати треба свої. Але не маючи коштів, сьогодні запустити тролейбуси в місті нові ми не маємо змоги. Нам треба приймати рішення. Є недопрацювання виконавчих органів влади, що не було надано повної інформації по кредиту, яка сума, які відсотки. Сьогодні гарантію інфляції ніхто не дасть, але кредитори готові переглядати умови договору, якщо будуть зміни в державі. Тут є недопрацювання, в тому числі і міського голови. Треба було ширше це питання донести до громадськості. Я мав розмову з фінансистами, я сам підприємець, я брав кредити, я знаю складність і ризики. Але як член бюджетної комісії, на моє переконання, це не така кабала для Чернівців, якою лякають сьогодні наших городян. Перше питання. Друге – ніхто навіть депутатському корпусу чи міському голові не дасть кредити одноосібно, без погодження міністерства фінансів України та Кабінету міністрів. Ці кредити проходять погодження. Вони бачать бюджети міст. Влада держави розуміє, що можна депутатів не зупинити в отриманні кредитних коштів, якщо їм сподобається. Але так виписане законодавство, що кабінет міністрів по кожному кредиту приймає рішення. Для цього він вивчає надходження до бюджету мста. Можливості по забезпеченню соціальних виплат, утриманню ЖКГ і т.д. Тому моя власна думка - потрібно тільки нові тролейбуси і я вважаю, що не настільки страшні кредити, як ними налякана частина чернівчан
Юрій Бурега: Моя думка різниться від мого колеги. Ми вже прийняли рішення про декілька кредитів, які ми будемо брати. Це на освітлення 3 мільйони 604 тисячі гривень, він маленький. Великий кредит ми буде брати для покращення роботи Водоканалу. Для заміни основних агрегатів та трубопроводів. Ми готові підписувати угоди і брати кредити на модернізацію тепломережі і кредити по НЕФКО по реконструкції комунальних установ. Будинків комунальних установ. Садочків, шкіл і двох лікарень. Ми повинні використати всі наші можливості на закупку транспорту для ЧТУ зі своїх сил. Напевне нам не вистачить коштів по тих програмах, які ми вже прийняли і ще які на нас чекають. Без запозичень нам не обійтись. Ніхто не каже, що ми обійдемося без кредитів. Але чи буде тролейбусне управління, яке доведено до банкрутства, мати прибутки? Та ні. Весь транспорт міський дотаційний. Він ніколи не матиме чистий прибуток, тим більше при нинішньому тарифі, чи при тому, який має підніматися найближчим часом. З 1 січня електрична енергія для комунального підприємства піднято на 1 гривню і воно сягає десь 2 гривень 29 копійок. З першого квітня знову буде підніматися. Тариф у півтора гривні не покриває навіть частини видатків. За минулий рік вони зібрали за квитки і з реклами – 12 мільйонів гривень, а ми 36 мільйонів гривень їм дали дотації. На різні цілі, в тому числі 24 мільйони на пільгове перевезення наших городян. Є 4 заводи, які випускають тролейбуси в Україні, це «Богдан», львівський «Електрон», «Дніпро» і «Барвінок» чернігівський, але технічні можливості тролейбусів не дозволяють їм піднятися в підйом до танку. Один з тролейбусів, який заїхав в тому році, вийшов на пробні рейси по місту, то у нього погоріли декілька важливих деталей, бо піднятися на підйом, який сягає 12 градусів, потужності не вистачає. В українських тролейбусів також не вистачить потужності. Харків зробили експеримент спеціальний - електричний двигун, але він не досконалий і він підгорає під навантаженням. Нам потрібно буде замовляти спеціально прибалтійські або польські, які кращі. Моя думка така, що треба закупити 25-30 тролейбусів нових, декілька десятків вживаних, щоб витіснити на околиці міста маршрутки, щоб вони не загазовували наше повітря. По деяких показниках більш ніж в 400 разів перевищує забруднюваність на наших вулицях певними шкідливими речовинами. В першу чергу це через автобуси. Треба купити такі тролейбуси, які не є низькопосадкові, які у нас їдуть по першому маршруту. І треба зробити дорогу, нам треба на Головну навіть не одну сотню гривень, щоб її привести до стандартів.
Василь Максимюк: Не думаю, що доречно сьогодні з Юрієм Івановичем сперечатися, кожен озвучує свою думку, але на громадських слуханнях представники підприємств-виробників запевнили, що їхні тролейбуси готові підніматися на наш підйом на Гагаріна. Окрім того, ми розуміємо, що тролейбусів готових немає, повне комплектування буде відбуватися на умовах замовника, тобто міської ради. А виробники дають гарантію на це. Городянам головне, щоб їм надана якісна послуга, а це мають робити фахівці.
Людмила Григорчук: Я розумію, що наступного четверга на сесії, коли буде розглядатися питання про кредити на тролейбуси, то буде гаряче.
Юрій Бурега: Так, буде. Бо як на мене питання номер один навіть не фінансове, а питання технічне. Тому багато хто відмовляється від кредитів, тільки своїми коштами, але ми так не можемо, бо прийняті такі програми, які вже працюють, нам не вистачить і половини тих грошей, які ми маємо.
Василь Максимюк: Відповідь напрошується сама собою, що без запозичень ми не зможемо виконати задекларовані нами покращення для чернівчан. Не тільки в напрямку перевезень, але й в інших напрямках.
Людмила Григорчук: Ну в чому проблем немає іу депутатів міської ради, то це з перейменуванням. Останнє перейменування – це парк «Жовтневий», який отримає нову назву Реформації. Люди поставилися до цього не позитивно. Пане Василю, ви не підтримували таку пропозицію. Як вважаєте, є можливість повернутися до цього питання ще раз?
Василь Максимюк: Ми бачимо, який резонанс викликало у чернівчан перейменування парку. Я озвучував узгоджену позицію фракції БПП Солідарність, що ми повинні зняти питання на до вивчення і краще розібратися в ньому. Аргументи, що парк Реформації, мені складно дітям пояснити суть реформації такої, як вона є насправді. Це боротьба протестантів з владою Папи Римського, значить з католицькою церквою. Це була інквізиція. Я би не хотів сьогодні дітям глибоко пояснювати суть цього слова Реформації. До того ж парк великий, його площа більше як 70 гектарів. Там є алея загиблих в АТО, в парку є алея пам’яті чорнобильців, є рекреаційна зона, де розташовані атракціони, є тиха зона, де гуляють городяни. Всі ці зони знаходяться під покровом конфлікту протестантів з католицькою церквою. Я не враховую, що це правильним. Я пропонував частково задовільнити петицію, парк назвати іншою назвою, а в ньому, коли будуть розробляти генеральний парк в цілому, поділити парк на окремі сквери, де буде сквер учасників АТО, чорнобильців і реформації також. Так було би логічно і правильно. На сьогодні моє бачення про те, що враховуючи, який суспільний розголос воно набуло, яка реакція городян, зареєстровані петиції про повернення старої назви і присвоєння інших назв. Я особисто буду підтримувати повторний перегляд цього питання.
Людмила Григорчук: Юрію Івановичу, ви також готові розглядати знову це питання?
Юрій Бурега: Розглядати любе питання, яке буде на користь громадян треба завжди, як би це нам не було прикро. Ми готові це питання розглядати знову. Ми виходили з того, якщо перейменувати і це дасть можливість залучити додаткові кошти, адже в США знайшлися люди, які будуть комунікувати з урядом і будуть допомагати нам його реформувати, то це буде на користь громадян. Наша позиція така, що все, що на користь, то це повинно розглядатися. Якщо треба довше, то довше. Якщо ми приймаємо важливе рішення протягом 6 днів, якщо ми ще раз повернемося, то будь ласка.
Людмила Григорчук: Ще декілька слів про проспект, 116, як зробити так, щоб більше такого не було?
Василь Максимюк: Це проблеми між городянами, які вкладали свої кошти у квартири, на жаль, Чернівці не оминули такі аферистичні підприємства, коли люди лишаються ошуканими. Сталося так, що декілька будівельних компаній склалися в одну спілку і люди не отримали квартири. Але добре, що вже питання вирішилися, підписали меморандум, місто частково взяло на себе зобов’язання. 6 мільйонів гривень дасть місто за колектор, частину коштів за квартири заплатить, і, дякувати Богу, є позитивне рішення, яке дасть це питання вирішити
Людмила Григорчук: Правил, щоб убезпечити городян від цього, що сталося, немає. Це договір між двома суб’єктами.
Юрій Бурега: Треба просто думати про те, що треба узбечити себе від такого, треба звертатися до страхових компаній. А в нас це не розвинуто.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter