Медик Олена Кононихіна із чоловіком не підтримали дії сепаратистів і влітку 2014 року виїхали з рідної Горлівки, Донецької області, покинувши не лише свій бізнес, а й рідних та давніх друзів. Вони платили, щоб проїхати блокпости та думали невдовзі повернутись додому. Але не знали, що попереду на них чекає ще чимало болю і розчарувань….
Медики Олена Кононихіна із чоловіком у Горлівці 14 років займались бізнесом та були реалізовані і щасливі.
Олена Кононихіна, переселенка: В нас з чоловіком був креативний прості здорового життя. Ми проводили семінари, тренінги, пояснювали людям, як їм бути більш здоровими, більш щасливими.
Читати ще: Нове життя у 75. Як живеться пенсіонерам-переселенцям у Чернівцях (ВІДЕО)
Через «російську весну» 2014, яку Олена із чоловіком не підтримували, вони зібрали речі та виїхали.
Олена Кононихіна, переселенка: Ми повинні були покинути наше місто бо для нас це було небезпечно. Ми завжди виражали свою любов до країни. Для того, щоб виїхати за блокпости сепаратистів, нам потрібно було сплатити суму, щоб виїхати живими і на машині.
Виїжджали на деякий час, але сталось інакше: їхній офіс обікрали, і найболючіше – найближчі друзі та партнери стали на інший бік.
Олена Кононихіна, переселенка: Коли стався Іловайський котел, ми зрозуміли, що двома тижнями не обійдеться. Було дуже важко, ми зустрічались із тими людьми, які були нашими друзями, 2014 був одним із найдраматичніших років у моєму житті. Тому що ми тоді втратили все: бізнес, втратили друзів, життя нас поставила по різні боки розуміння.
Тоді подружжя медиків сіли на свою машину, та їхали Україною, доки не закінчились гроші. Зупинились у Чернівцях.
Олена Кононихіна: Їхали просто від проблем, від самих себе. Коли питають, чому Чернівці, я відповідаю, що далі вже не було резервів їхати. І я в Чернівцях вперше пережила панічну атаку, коли не знала, де нам ночувати.
Затишок Чернівців та відкритість мешканців потроху повернули Ольгу із чоловіком до життя. Тепер вони мають нових друзів та проекти.
Олена Кононихіна: Знання знадобились, і те, що робили раніше, пригодилось. І ось ми написали кілька бізнес-проектів, які ми виграли. І потроху хочемо повернутись до того, що робили раніше, бо бачимо потребу в наших нових знайомих.
Нещадавно Олена із чоловіком проїхали 4 тисячі кілометрів Україною, подорожі їх надихають та зцілюють. Додому повернутись, каже Ольга, не захотілось.
Олена Кононихіна: Це біль, це речі, які викликають біль, бо ти не можеш заїхати додому, забрати речі. Теоретично, можна поїхати, але , буду говорити відверто – страшно. Бо можна опинитись у підвалі.
Сюжет створено в рамках проекту "СторіМейкер: школа громадянської журналістики".
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
