Альона Головіна
Практикуюча психологиня Альона Головіна в ексклюзивному інтерв’ю ІА АСС розповіла, як пережити карантин, впоратися з тривогами у період пандемії та уникнути психологічної інтоксикації, яка збільшує наші страхи та виникає внаслідок надлишку інформації.
- Як не піддатися паніці в умовах поширення вірусу світом?
- Звичайно, це питання дуже непросте, адже інформація про коронавірус всюди, куди не зайдеш, тому нам з вами доведеться самим бути дуже обережними та уважними щодо того, де, з ким і про що ми говоримо. В першу чергу варто зрозуміти, що якщо є надлишок інформації, то це спричинить інтоксикацію, психологічну і фізіологічну. Тобто нас буде внутрішньо отруювати не стільки сам вірус, як інформаційний вірус, який потрапив у голови більшості людей. Власне, він активізував дуже багато глибинних страхів, про які ми поговоримо трішки далі, але головне - все ж таки зрозуміти, що нас руйнує, що для нас є небезпечним. Це стосується не лише ЗМІ, але і людей, які поряд з нами. Знаєте, є люди, які наче насолоджуються розмовами про коронавірус і просто живуть цим. Контакти з такими людьми варто мінімізувати і зробити все можливе, щоб тримати внутрішню рівновагу та баланс.
- Як вберегтися від панічних атак, якщо людина схильна до сильних емоцій?
- Чутливі люди, які схильні до сильних емоційних реакцій, тілесних реакцій, і схильні до панічних атак якраз зараз дуже потерпають від різноманітних викликів оточуючого середовища, яких багато. Я думаю, що в кожної людини, яка знає про свій емоційний стан, є певний ряд засобів і дій, які вона може застосувати у випадку панічної атаки.
- Нагадую, це можливість видихнути, присісти, якщо ви відчуваєте, що панічна атака починає розгортатися. Випити води, відвернути свою увагу, подзвонити тому, хто нам важливий. Можливо, є якийсь предмет в сумочці, і він нагадає нам про те, що я можу впоратись з цим станом.
З іншого боку, пам’ятаємо, якщо стан погіршується, то саме час піти до психотерапевта, психолога для того, щоб розібратися, що викликає стан панічних атак.
Наше тіло намагається «прокачати» велику кількість викликів оточуючого світу і там, де нам недобре, незручно, погано, якщо ми стрималися, якщо ми дуже вихована людина, або людина, яка перебуває у страху, чи в соромі, тоді наше тіло буде реагувати на кожен стриманий елемент, де ми себе стримали, де в нас є заборони внутрішні. Тому панічні атаки, вони, звичайно, будуть часткою проживання цього непростого періоду, тож я рекомендую звертатися до психологів, психотерапевтів для того, щоб зрозуміти, що з вами і навести лад у своєму житті.
- Як правильно читати новини про коронавірус, які з’являються безперервно?
- Мінімізувати контакти і дотик до цієї інформації, тому що це схоже на пустопорожні переживання. Всім все зрозуміло, я думаю, всі ми зберігаємо адекватний режим захисту і бережемо себе. Головне тут - не потрапляти в рабство до емоційних переживань і зловживань в цьому місці, тому що пам’ятаємо, що фейкової інформації теж доволі багато. Якщо нам потрібно дізнатися про адекватну ситуацію, ми шукаємо інформаційні джерела, які відповідають реальностям. Ми намагаємося не слухати експертів, які абсолютно недотичні до цієї теми. Ще одне - ми намагаємося пам’ятати, що схильні в ситуації хвилювань перебільшувати, фантазувати, уявляти жахливі картинки.
Читайте також: Чи справді стрес викликає виразку шлунка
Тож величезне прохання: як тільки ви відчуваєте, що вас заносить, або занадто багато переживань пов’язаних з тим, як ми всі тут помремо, звичайно, бажано нейтралізувати їх, відсовувати ці емоції, повертати себе в тіло, відчути стопи ніг, сідниці, спину, подихати, налаштуватися на якісь приємні речі, взяти за руку тих, кого ви любите, це дуже важливо сьогодні для того, щоб цей вірус не набував масштабності і ми не знищувалися інформацією ще перед тим, як виникне будь-яка серйозна загроза.
- Як пережити карантин, коли всі вдома, і не пересваритися?
- Перше, що хочеться сказати: ця ситуація, напевно, величезний плацдарм, щоб ми сильно переоцінили своє життя, подивилися на нього з позиції більшої важливості, в сенсі саме важливості життя, важливості буденних речей, свободи, здоров’я, контакту з нашими рідними. Дуже важливо зрозуміти, що всім зараз непросто і кожен з нас у свій спосіб переживає страх, тривогу, можливо навіть апатію, агресію, сором - власне дуже сильні інтенсивні емоції. У стресі ми реагуємо трьома реакціями, які не залежать від свідомого впливу: або починаємо нападати, агресувати, або паралізуємося, завмираємо, або намагаємося тікати, ховатися і за собою ховати всіх тих, хто поряд. Інколи і так буває, у родинах різні стратегії, переживання стресу.
- Хочу нагадати, що українці вже дуже багато років живуть у стресовому стані, і мої колеги називають цей стан хронічним стресом. Це з одного боку говорить про нашу виснаженість і про те, що ми з вами потерпаємо від багатьох негативних речей, але з іншого боку, це дає оптимізм, тому що ми звикли жити у непростих ситуаціях, вміємо виживати, вміємо знаходити рівновагу. Я прошу згадати цей досвід як такий, який у нас уже наявний.
Повертаюся до питання, як же допомогти, як бути разом і не зжерти одне одного замість цього вірусу. В першу чергу пам’ятати, що у кожного своя стратегія реагування на стрес, і наша стратегія може бути абсолютно суперечливою, відмінною від тієї, як реагує людина, яка поруч. Тому потрібно знайти компроміс, з одного боку, комусь допомагає інформація, коли ми обговорили, що, де, як, а когось ця інформація буде ще більше дратувати, і людина буде накопичувати токсини. Зважаємо на ці особливості та намагаємося задавати одне одному питання, як сімейний терапевт:
- Як тобі допомогти пережити цей день?
- Як тобі допомогти пережити цю ситуацію?
- Як посприяти твоєму хорошому самопочуттю?
- Що я можу зробити, щоб тобі стало легше?
І дуже важливо, щоб людина сама могла сказати, що саме її підтримає у цій ситуації.
- Ми маємо пам’ятати, що в кожного з нас є свій особистий простір, свої потреби і дуже важливо, щоб у кожній сім’ї був окремий простір для кожного її члена.
Також важливо знаходити дотичні теми, які цікаві усім. Це можуть бути і фільми, і мультфільми, і різноманітні цікаві ігри, якщо у родині є дітки. Тобто ми можемо знаходити сумісний простір, але дуже важливо, щоб він був цікавий всім.
Наступне – діти реагують по наших реакціях, тому нам дуже важливо самим бути у рівновазі і спокої. Отже, забрати більшість негативних факторів, які стимулюють негативне переживання цієї ситуації, збільшити позитивні оптимістичні речі. Дітки дивляться на нас, ми повинні пояснити їм ситуацію відповідно до віку, м’яко і спокійно.
Є такий вислів, що коли ми боїмося, то страх може поширюватися, ставати більшим, тому що всі ми схильні до фантазування. З одного боку, ми всі були дітками, коли все довкола було живим і важливим, а з іншого боку - пам’ятаємо, що коли ми в стресовій ситуації, ми регресуємо до певного дитячого переживання, і в кожного цей стан проживається по-своєму. Тому одні люди можуть опиратися на дорослу позицію, розуміти, що чим більше інформації щодо цього, тим страшніше нам буде, а інші, навпаки, перебувають у постійному пошуку ще більшого інформативного кола, щоб зробити ще об’ємнішими свій страх і своє переживання.
- Справа у тому, що тут є ще певне переживання азарту, тому що окрім страху, завжди в цьому переживанні є азарт, інтерес і хочеться, щоб усі люди довкола зосередилися якраз на цьому інтересі. Що буде тоді, коли ми завершимо період карантину, що буде потім, коли ми переживемо, які висновки ми зробимо в глобальному масштабі, стосовно всієї землі в контексті нашої спільної біди і як ми далі будемо жити,- сподіваюся, з більшою свідомістю і більшим теплом одне до одного та до землі в цілому.
- Як допомогти нашим дітям зрозуміти ситуацію та пояснити, що потрібно залишатися вдома?
- Я думаю, що тут важливо пам’ятати про ту рівновагу, яку ми з вами маємо тримати. З одного боку, ми маємо бути самі в адекваті, в рівновазі, займатися реальними речами, помічати їх, насолоджуватися тим періодом, коли маємо можливість нарешті пізнавати одне одного.
- Мені здається, за цим Інтернетом, роботами, школами, навчаннями,ми можемо сильно втрачати контакт одне з одним. І навіть цей період може стати часом, коли ми, нарешті, пізнаємо одне одного, зрозуміємо, хто чим живе і як живе. І, можливо, ви заново полюбите своїх діток і закохаєтеся у свого партнера, який поряд. Тому що у цій ситуації проявляються усі найгірші і найкращі якості кожного з нас.
А якщо ми будемо свідомими, якими ми і є, то звичайно, ми маємо дотримуватися режиму карантину, діткам пояснювати ситуацію доволі реально, але без слів, що ми всі помремо і так далі. Сказати, що зараз такий період, коли нам важливо залишатися вдома для того, щоб допомогти цій ситуації врегулюватися. І звичайно, в цей час зайняти їх чимось дуже цікавим.
- Ми періодично виїжджаємо в ліс для того, щоб дітки були дотичні до того, що прийшла весна, все розквітає і це прекрасний період оновлення, з яким можна пов’язати багато оптимізму. Це прекрасний час, коли ми цілком можемо зосередитися на нашому позитивному майбутньому, створити сімейну карту бажань, коли всі вирізують з журналів те, що їм подобається і наклеюють спільну велику картину, хто про що мріє. Картину можна повісити у місці, де всі члени родини її бачитимуть. Сьогодні важливо зорієнтуватися, що реальність зараз така, але ми всі налаштовуємося на оптимістичне майбутнє свідомих людей, які свідомо ставляться до себе і простору навколо.
Авторка: Марина Шварцман
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
