Марина Коняк почала нове життя на хуторі Кошуя, за 8 км від села Банилів-Підгірний на Сторожинеччині. Тут навчилася варити домашній сир, доїти кіз, відганяти вовків та відмовилася від будь-якої побутової «хімії».
У цей віддалений від світу хутірець, на висоті 700 метрів над рівнем моря, Марина Коняк закохалася давно. Любувалася природою, горами, різноманіттям трав, чистотою річки. А потім продала квартиру у багатоповерхівці Чернівців і купили будинок на хуторі Кошуя.
- Відверто кажучи, ця місцевість допомогла зберегти життя моїй мамі. Перед нашим переїздом у неї стався інсульт, стан був дуже важкий. Після тривалого лікування я забрала її з собою у гори. Тут вона відновлювалася на очах, - розповідає жінка. – Нині моя 80-річна мама разом зі мною увесь рік купається в гірській річці. Влітку натираю її синьою цілющою глиною та галькою - виходить природній масаж, покращується кровообіг. Плюс – дихаємо тут свіжим повітрям, навкруги – смерековий та ялівцевий ліси. Що може бути краща?.. Щодня мама випиває літр парного козячого молока. Гадаю, сама природа зберегла їй здоров`я.
Читайте ще: Оселю буковинця обігріває сонце
Сама Марина каже, що відтоді, як оселилася на хуторі, забула про вірусні хвороби та застуди. Хоча, звісно, їй, як корінній жительці міста, багато чому доводилося вчитися з «нуля».
- Це був свого роду іспит для мене самої: чи зможу побудувати екоферму, відмовитися від магазинної їжі та міської метушні?.. Ніколи не вірила, що зможу доглядати за худобою та свійськими птахами. Тепер маю 15 кіз та курей – і з усім пораюся, - посміхається жінка. – Про те, чого не знаю, розпитую в сусідів, читаю в Інтернеті. Наприклад, одного разу серед білого дня одну мою кізочку вкрали вовки. А ввечері почула, як вони виють. Після цього прочитала в Інтернеті, як від вовків робити загорожу.
На хуторі Кошуя клімат дещо відрізняється від чернівецького. Зокрема, весна тут приходить на два тижня пізніше, а зима, навпаки, раніше. Тому вести господарство і вирощувати городину доволі непросто.
- Цього літа навіть кабачки у нас не вродили - тільки квітують. Зате добре почуваються боби, більш-менш - картопля, перший врожай огірків збираємо тільки зараз, а помідори ще зелені, - продовжує Марина Коняк. – Маємо багато яблук, лісових ягід - малина, ожина, а також збираємо гриби. Поруч ростуть дикороси. Я їх збираю, висушую і розфасовую. Увесь рік п`ємо корисні карпатські екочаї. А м`язи тепер болять не від фітнесу, а від сіна, дойки і городу.
Своє господарство Марина назвала екофермою. Усі продукти і навіть миючі засоби – виключно натуральні. Наприклад, замість миючих засобів варить луг з вугілля, що назбирується у пічці чи вогнищі, а як добриво для городини використовує біогумус від каліфорнійських хробаків.
Вам буде цікаво: Поміняв Київ на буковинське село: як журналіст став фермером
- Ми зовсім відвикли від штучних продуктів та м'яса. Бо маємо все своє, домашнє, - зізнається господиня. – Навіть сама хліб печу на козячій сироватці. Навчилася робити домашній сир та будз з козячого молока. Інші овочі, фрукти – з нашого городу, а ягоди – з лісу. Каву, муку, зерно для курей закуповуємо в Сторожинці. Нещодавно викопали невелике озеро для вирощування риби. Плануємо навесні вже і цю справу запустити.
Далеко від міських турбот Марина Коняк продовжує вести активну громадську роботу. Зокрема, влітку еко-ферма «Буковий Гай» приймає туристів – на другому поверсі свого будинку жінка обладнала кімнати з усіма зручностями. Приймали переселенців зі Сходу України, бійці АТО.
- Разом з місцевими учнями та волонтерами здійснюємо екорейди, прибираємо територію біля річки після безвідповідальних туристів, - каже Марина. – І хоча буває важко, проте завжди цікаво. Мрію навчитися сама, а потім – вчити інших заробляти гроші на своїй землі, в Україні, при цьому – не нищити природу, а жити з нею в гармонії.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
