Тадей Яценюк, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ЧНУ:
«До подій, які відбулися у нашій державі у 32-33 рр. ХХ ст. до цього часу існують різні суперечливі підходи. Одні взагалі заперечують все те, що відбулося 89 років тому, інші ж наводять різні причини і наслідки, різні цифри – від 4,5-5 млн до 11-12 млн загиблих. Треті ж взагалі закликають забути про цю трагедію, оскільки вона віддалена від нас у часі і просторі.
Для того, щоб зрозуміти, що відбулося треба з’ясувати основні напрямки політики тодішньої сталінської влади, технології і методи втілення в життя антилюдської політики. А також розкрити наслідки того, що відбулося, як для тих років, так і для сучасності. У своєму щоденнику Олександр Довженко написав: «Народ, який не знає і не пам’ятає своєї історії, є народом сліпців».
Якщо говорити про голод 20-х років і 40-років, тут можна знайти різні пояснення – це були і завершення І і ІІ Світових війн, це були наслідки інтервенції, революції, посухи, хвороби тощо. А от як пояснити Голодомор 1932-33 років, коли у цей період комуністична партія твердила, що «жити стало веселіше, жити стало краще»? Тоді не було ні природніх, ні об’єктивних умов для Голодомору, були тільки політичні. Це масштабний репресивний захід проти селянства, яке опиралося колективізації. Це був метод, який використав Сталін і його поплічники для припинення зростання національної свідомості та українізації. Тоді селяни відчули волю, і їх треба було загнати у відповідні рамки. Відтак селянин оголошувався куркулем, дрібним буржуа, класовим ворогом, тобто людиною, яка перешкоджала побудові міфічного безкласового суспільства. І для цього треба було селян загнати у колгоспи, забрати хліб.
Новини Медіа агентства АСС є у Viber
Коли у 1931 році весь хліб практично забрали з України, його вимагали ще. Окрім цього, почали масово забирати й урожай, який був у людей. З 1932 року починаються масові репресії проти селян, які не хотіли йти у колгоспи. І Сталін почав втілювати у життя лозунг «Якщо ворог не здається, його знищують». Таким чином українське суспільство було взяте в облогу, його почали штучно морити голодом, звідси й Голодомор.
У 1948 році ООН у своїй конвенції зафіксувала – те, що відбувалося в Україні підпадає під визначення «геноцид».
Якщо ж говорити про наш край, то Буковина у той час не входила до складу радянського союзу. Вона була у складі Румунії. Але українство у Румунії не стояло осторонь того великого голодомору. У той час виходило чимало газет на цю тему різними мовами. Також створювалися різні комітети, які надавали допомогу тим, хто зміг вирватися з тих територій, збиралися кошти.
Сьогодні всі документи свідчать про те, що голодомор – це надзвичайно трагічна сторінка в історії нашої держави, це соціогуманітарна катастрофа ХХ століття».
Дізнавайтесь інші новини Буковини.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами