Анатолій Круглашов, завідувач кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича, професор:
«Конституція України проголошувала, що ми будуємо демократичну, правову і соціальну державу, і це було заявлено в 1996 році, а нині 2021 рік.
Уже пройшло понад чверть століття і ми далі її будуємо, тому це було більше декларацією, аніж констатацією. Визначені Конституцією цілі як стратегічні рубежі залишаються ще такими, якими маємо досягти. Звичайно, ми просувались і відступали від них, ми рухаємося вперед. Але Україна все ще не побудувала консолідовану демократію, у нас є проблеми з верховенством права в країні, починаючи навіть від діяльності Конституційного суду. В нас є чисельні соціальні проблеми. Багато питань, які потребують реагування держави або не вирішуються, або ж вирішуються з запізненням чи лише частково. Тому навіть за змістом основних положень Конституції, ряд з них потребує ще наповнення і підтвердження. Це по-перше.
По-друге, хотів би відзначити, що коли у 1996 році приймали Конституцію, вона була побудована на президентсько-парламентській моделі влади. Відповідно цьому, дуже багато прерогатив отримав Президент. А потім, уже події наступних років, а саме Помаранчевої революції призвели до того, що від цієї моделі ми відмовлялися, потім знову до неї поверталися в 2011 р., знову відмовилися в 2014 р. Таким чином, поки що ми не маємо стабільної системи розподілу влади і повноважень поміж гілками влади. У нас далі зберігається певна напруженість у цій сфері. Такі наші коливання, нестабільність, відсутність безперервності конституційного правопорядку негативно позначаються і на правозастосування норм Конституції. Тому, я думаю, тут є питання, які залишаються відкритими і потребують вирішення.
Читайте також: Щоб змінити закон: на Буковині перевіряли дотримання прав нацменшин
Твердити, що наша Конституція взірця 1996 року з додатками 2004 і поверненням до неї з 2014 року є у всьому оптимальна – це перебільшення. Але, разом з цим, це не означає, що ця критика окремих положень Конституції, а тим більше окремих практик її використання політичними гравцями не ставить питання, що Конституція в нас є поганою, В цілому вона є оптимальною, але потребує оновлення доповнення і певних змін у відповідності до вимог часу.
Я думаю, тут багато можна прикладів наводити. Коли чинна Конституція приймалась у 1996 році, то вона за своїм текстовим наповненням була достатнього виваженою, збалансованою і відповідала потребам і очікуванням українського суспільства. Схожі елементи існують в інших країнах, тому що конституційний процес триває в них вже давно. Скажімо, одна з перших таких взірцевих конституцій за стислістю та збалансованістю була конституція США. Очевидно, що конституційний досвід США впливав і на континентальні європейські країни, наприклад, на Францію, а після Другої Світової війни – Федеративну республіку Німеччини. Вочевидь, наші конституціоналісти і Верховна Рада при розробці тоді цього проекту, а сьогодні тексту конституції, ці наробки брали до уваги. Ми знаємо, що існують країни, в яких немає окремого конституційного закону, наприклад, Велика Британія та Ізраїль. Але, тим не менше, там певна сукупність законів утворюють конституційні засади правопорядку в цих державах. Тому, я думаю, що наша Конституція більш-менш відповідає кращим світовим практикам і з точки зору свого змістовного наповнення радикальних заперечень не викликає
Насамперед, ми знаємо, що бракує тих змін, які необхідно здійснити через процеси децентралізації влади в Україні. Це, вочевидь, назрілі питання. Тому що відсутність цих змін перешкоджає успішному завершенню адміністративно-територіальної реформи і взагалі комплексу реформ, пов'язаних із децентралізацією влади. Вона створює підстави сумніватись у незворотності цих отриманих результатів і вносить додатковий хаос і напруження в суспільстві. Ось тому ці зміни необхідно внести найближчим часом. Що стосується інших покращень Конституції, то цей процес може тривати. Інші зміни не настільки нагальні, як зміни пов'язані з процесами децентралізації влади, це треба зробити в першу чергу і необхідно зробити в цьому році. Дві минулі спроби, на превеликий жаль, успіхом не увінчалися ,через політичні розбіжності серед головних фракцій Верховної ради України і звичайно через дискусійним моментам, які вони містили.
Наші новини є у Facebook
Ключовим вектором розвитку має бути те, що вже закладено в Конституції, а саме – це визначення нашого курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Відповідно, наш рух у цьому напрямку і має обумовлювати зміни, як тексту самої Конституції, так і моделі конституціоналізму, яка має діяти в нашій державі. А саме ідеї непорушності, недоторканності і повноти реалізації конституційних прав і свобод наших громадян. Само собою, положень, які унормовують діяльність органів не просто державної, а публічної влади і, ясна річ, що це забезпечення верховенства права і забезпечення правової рівності громадян, повноти соціальних прав громадян і демократичних свобод та обов'язків громадян».
Підготував: Данило Побурян, студент 2 курсу факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
