Історію своєї вишиванки розповідає мешканка села Чагор Оксана Андоній.
- В нашій родині не було вишиваних сорочок. Якось чоловік мені запропонував спробувати вишити щось. Я все ніяк не наважувалась, думала - не вийде. Але одного разу він приніс мені заготовку для вишиванки з бісеру, довелось взятись за роботу. За декілька місяців вийшла гарна сорочечка. На розшиття пішло із 20 тисяч бісеринок!
Відтоді, я більше не уявляла життя без вишивання. Завдяки цьому випадку вишила сорочки усій своїй родині: чоловіку, собі та двом донечкам. Вишиваю лише бісером, також створюю вишиті рушнки та ікони. Виходить неймовірно гарно, як на мене.
Читати ще: Історія моєї вишиванки: першу сорочку вишивала півроку
А ще я помітила, що вишивання має має терапевтичний ефект . Коли займаюсь рукоділлям, мене це заспокоює. Це можна порівняти із медитацією.
Вишиваний одяг для рідних і себе роблю в більш модерному стилі, люблю прикрасити вишиванки великиими маками. Я щаслива, що тепер моя родина має цілий вишиваний гардероб.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
