Книга єднає регіони: історії від переселенців на чернівецькому бібліобранчі

У Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці  ім. Михайла Івасюка провели бібліобранч «Cкажи, що ти читаєш?». На захід запросили гостей, котрі ділились своїми книжковими уподобаннями, пише Медіа агентство АСС.

Стрічка новин і соцмережі - це перекус, а не повноцінний раціон, - так вважають ініціатори круглого столу, і додають - кожному варто дбати про корисну їжу для мозку і робити правильну селекцію книг.

Медіа агентство АСС є в Instagram

«Здоров’я зараз в тренді, ми обираємо товар, вивчаємо склад, терміни придатності.  Чи не так маємо обирати раціон для розуму і душі? Ідея бібліобранчу  - навчитись набувати читацького смаку. Книга має бути добротною їжею для душі, а не фаст-фудом. Раніше ми питали, що читають люди різних професій. Зараз акцентуємо на географічному чиннику. Що читають в Маріуполі? Чим згодні платити за книги в окупованих Пологах? За чим найбільше із залишеного вдома жалкують гості із Сєвєродонецька? Міф, що українці у регіонах різні настільки, що не можуть жити в одній країні, неправильний. Я працюю пліч-о-пліч з переселенцями – бачу, що у нас є глибинні цінності – це українські книги. Ми хочемо на себе глянути крізь призму українського слова», - розповіла Олена Рєпіна, поетеса, ініціаторка та організаторка бібліобранчу.

Історії переселенців

Один з запрошених гостей – Олександр Савічев з міста Пологи, Запорізької області. Його мати бібліотекарка, і чоловік все життя провів серед  книжок. А коли, почались обстріли міста, і снаряди потрапили у бібліотеку – мати з батьком кинулись рятувати книжковий фонд.

«Я народився 30 вересня – у день бібліотекаря. Тому книги – це мій код на все життя. Я завжди оцінюю місто саме за бібліотекою. Коли був приліт ракети, то у місті казали – постраждала бібліотека. Мама хотіла туди побігти, але ми заперечили. І вона нібито заспокоїлась. Але згодом я побачив, як їх нема вдома. А вони пішли мішками зносити книги у підвал. І тут я стою на подвір’ї, і чую як починають лунати вибухи саме у тому квадраті. Це було страшно. На щастя, вони живі», - розповів Олександр Савічев.

На заході окрім історії про книги, кожен ділився власним книжковим меню, відбулась презентація європейських українських часописів, учасникам вручали сюрпризи та подарунки від партнерів.

«Я люблю читати. У Маріуполі у мене була велика бібліотека. Майже тисяча екземплярів. Перші два місяці в окупації вони мене сильно рятували. Та коли виїжджала з міста – не змогла взяти їх з собою. Я зараз тут у Чернівцях теж купую книги паперові. Моя квартира постраждала, але не згоріла. Маю надію, книги всі живі. Чернівці і Маріуполь віддалені. Є стереотипи, що одні регіони читають мало чи виключно російською. Тут ми якраз і обговорюємо, що це не так. Я читаю різні жанри, і це робить мене сильнішою», - каже Роксана Куранова, переселенка з Маріуполя.