1 квітня, в урочищі Варниця поблизу села Біла Криниця Глибоцького району голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян разом з представниками місцевої влади та громади вшанував пам’ять невинно убієнних більшовиками буковинців.
Участь у жалобних заходах з нагоди 76-ї річниці жахливого злочину комуністичного режиму також взяла Генеральний консул Румунії в Чернівцях Елеонора Молдован, народний депутат України Григорій Тіміш, депутати обласної та місцевих рад.
«Тривалий час цей страшний злочин ретельно приховували. Але нині ми знаємо правдиву історію нашої землі і повинні передати її наступним поколінням буковинців, аби подібне більше ніколи не повторилося. Сьогодні на нашу землю знову прийшли російські окупанти, але на щастя, доблесні захисники України зупинили ворожу навалу, не давши реалізувати загарбникам підступний план зі знищення нашої держави. За це віддали свої життя тисячі кращих синів України. Пам’ятаймо їх подвиг та жертву, яку сімдесят шість років тому принесли наші краяни за нашу свободу!», – відзначив керівник представницької влади регіону, звертаючись до учасників жалобного зібрання.
В останні роки дуже багато пишуть про жахливі злочини комуністичного режиму на терені колишнього СРСР, які радянська історія спробувала приховати від свого населення. Величезна кількість людей була депортована до Сибіру, де більшість із них загинули, багато осіб було розстріляно або заарештовано. Лише після падіння комунізму ми дізналися про жахливі масові вбивства, здійсненні з наказу комуністичної влади у 30-ті – 40-ві роки минулого століття. Згадаємо, наприклад про масовий розстріл 14.000 польських офіцерів у Катині або про масовий терор тоталітарного режиму проти селян України, що призвів до Голодомору 1932-1933 років, коли померло більше 3 мільйонів українців.
1 квітня виповнилося 76 років від ще однієї трагічної події, про яку мало кому відомо. Навесні 1941 року, на Великдень, поблизу села Біла Криниця радянські прикордонники розстріляли близько 3 тис. невинних, мешканців сіл Глибоцького та Сторожинецького районів. Трагедія впродовж багатьох років замовчувалась, і лише після здобуття Україною незалежності, люди отримали можливість вголос повідати правду про той кривавий квітень 41-го. З квітня 1991-го щороку на місці трагедії, в урочищі Варниця буковинці вшановують пам’ять людей, розстріляних радянськими солдатами.
Що сталося в ті злощасні весняні дні? 26 червня 1940 р. радянський уряд пред'явив Румунії свої вимоги у формі ультиматуму звільнити територію Північної Буковини і Бесарабії, а до 30 червня ці території були зайняті радянськими військами. Багато людей були захоплені зненацька швидким перебігом подій, новим кордоном були розділені численні сім’ї. У цій ситуації, не бажаючи миритися з новими реаліями та приходом радянської влади, багато людей хотіли переїхати до Румунії, намагаючись перетнути кордон будь-яким способом, законним чи незаконним. За деякими даними у перший рік радянської влади до Румунії прибули щонайменше 7.000 біженців.
На це радянська влада відреагувала двома способами: по-перше було посилено патрулювання кордонів, по-друге, було складено списки людей, які мали родичів у Румунії. Ці особи були оголошені зрадниками країни і багато з них депортовані в Сибір. Наприклад в одному із таких списків 97 Чернівецького прикордонного загону станом на 1 січня 1941 було 1085 осіб.
Джерело:Radio Romania International
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
