"На Сході вже бандерівців не бояться, навпаки дуже їх чекають" - І.Верігіна

Екс-голова Луганської облдержадміністрації Ірина Верігіна та волонтерка Алла Мустеца  в програмі «Суть Речей» на Радіо Станція 103,2 ФМ розповіли, що на Схаді вже не бояться людей з Заходу, бо зрозуміли, що вони приїхджають з добрими намірами

Людмила Григорчук: В Чернівцях все таки думають, що якби місцеві мешканці не схотіли, не дозволили, то російські б найманці не зайшли в Луганськ і Донецьк.

Ірина Верігіна: Як кажуть, що страшно, бо равнодушно. От через тих равнодушних і вдалося захопити територію, бо частина, які підтримували Росію, це люди старшого віку. Молодь, яка народилася в Україні, та за Україну. А дуже багато сидять і кажуть, що від них нічого не залежать. І подивилися, куди воно піде. В одну чи в іншу сторону. А якби потужно вийшли всі, то да, можна було припинити цю війну. Але ж і фінансування було дуже потужне цього сепаратиського руху. Коли було перше захоплення адміністрації, коли ми звернулися до Турчинова, щоб він дав додаткові війська, щоб захистити територію. В той час ця допомога не була надана. Хто охороняв адміністрацію? Ті самі беркутівці, які були на Майдані. Половина міліції була на стороні народу, а друга половина – на стороні сепаратистів. Багато перейшли і стоять на блокпостах України.

Людмила Григорчук: Ви бачили, що все було сплановано і продумано?

Ірина Верігіна: Так, все було сплановано.

Людмила Григорчук: Як люди зреагували на такі зміни? Вони зрозуміли, що вони постраждають найбільше?

Ірина Верігіна: Ні, коли з’явилися багато озброєних людей на території Луганська і на території області, яка зараз окупована, тому що зброю завозити в Антрацит з Росії ще почали на початку квітня і цю зброю просто роздавали людям. І під будівлею СБУ, яку захопили терористи і в якій було багато зброї, бо туди її звозили, щоб розганяти Майдани і вона там так і залишилася. Це знали сепаратисти, тому вони її й захопили. Було багато російської зброї. І люди, коли бачили озброєних людей на вулицях то вже обережніше стали. І цієї зброї зараз дуже багато на території України.

Людмила Григорчук: Зараз багато місцевих людей на боці терористів?

Ірина Верігіна: Багато. Не всі працюють на терористів. Багато залишилося пенсіонерів, але є й такі, які працюють.

Людмила Григорчук: Алло, чи відрізняється бачення майбутнього України і свого життя тих людей, від нашої свідомості, буковинської?

Алла Мустеца: Звичайно, відрізняється, але все таки, хочу сказати, що це все одно Україна. Все одно, український дух. Мені здається, також наша вдача. Ми практикували, коли школи наші спілкувалися з школами сходу. Я думаю, що це і надалі треба проводити, треба піднімати їхній патріотизм. Ми бачимо, як гарно працюють волонтери в Маріуполі, як вони піднімають молодь, як вони на день міста провели парад вишиванок, коли вийшло 12 тисяч людей, а може й більше. Це було дуже патріотично, дуже гарно. Це потрібно продовжувати і потрібно в такому напрямку працювати. Потрібно з ними спілкуватися. Частіше їздити до них. Вони хочуть також нас бачити.

Ірина Верігіна: Вони дуже раді бачити людей з Західної України.

Людмила Григорчук: Не бояться бандерівців?

Ірина Верігіна: Ви знаєте, уже ні. Але ж тоді дійсно лякали бандерівцями. По радіо казали, що бандерівці прийдуть на Луганщину. Владники відпочивали на Західній Україні, а простих людей лякали. Але тепер не так. Люди приїжджають гостинні, з посмішками, вони приносять радість і задоволення. Тому і військові, і місцеве населення, дуже з радістю зустрічає з Західної України. І із задоволенням приїжджають сюди. Ми в цьому році привозили в Сторожинецький район 25 дітей з Луганщини. Це діти тих людей, які загинули на Сході, а також тих людей, які стоять на блокпостах. Ми на наступний рік плануємо вже більше дітей завозити в Чернівецьку область. Ми сьогодні розмовляли з Іваном Мунтяном і він пообіцяв, що ще більше дітей будуть відпочивати в Чернівцях. А ми запрошуємо в Старобільськ, Сватово,Сєвєродонецьк. Бо там живуть українці і вони так чекають на наших друзів та патріотів.

Людмила Григорчук: Бачення майбутнього, бачення щастя різняться на сході і на заході? Можете порівняти?

Ірина Верігіна: Щастя, любов, добро і мир воно об’єднує всіх, східну і західну Україну. Ми всі єдині. Коли у нас був луганський майдан, то до нас приїжджала молодь з Львова, Франківська, то вони казали, що ми геть всі одинакові. Тоді наш лозунг був Схід і Захід – разом.

Людмила Григорчук: Не поділиться Україна і після цих подій?

Ірина Верігіна: Україна унітарна держава і ніяких особливих статусів Донбасу не може бути. Не може бути федералізації країни, тому що Україна є і повинна бути єдина. Да, є тиск. Хочуть прийняти закон про особливий статус Донбасу, але українці повинні усвідомлювати, що від нашої позиції залежить позиція світової спільноти. Як ми будемо себе поважати, як ми будемо поважати наші закони, наших людей, то тоді і до нас будуть відноситися з повагою.