«Перев`язував рани бинтами 70-х років», - лікар

Чернівецький лікар Олег Сорокатий, який майже рік ніс службу в АТО, розповів, як проходять навчання цивільних медиків перед відправкою у «гарячі точки».

Олег Сорокатий – лікар-терапевт Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни. Він не уявляв, що таке військова медицина, адже за плечима була лише військова кафедра Буковинського державного медичного університету і звання «молодший лейтенант».

- Навчальний табір знаходився в населеному пункті Городок, що на Житомирщині. Протягом 30-ти днів 310 медиків з усіх куточків України, які були призвані під час четвертої хвилі мобілізації, мешкали в двох занедбаних казармах, які явно не відповідали санітарно-гігієнічним нормам і не могли вмістити таку кількість людей, - розповідає лікар. - Кожного дня о шостій ранку всі - і молоді хлопці, і чоловіки похилого віку - по команді вставали і шикувалися, щоб пройтись ранковим маршем. Це типова радянщина, яка не має нічого спільного з військовою медициною.

Читайте ще: Чернівецькому лікарю-атовцю перед демобілізацією місцеві жителі Донеччини подарували прапор України

Щодня викладачі Військової медичної академії розповідали медикам, що коїлося у роки Великої вітчизняної війни.

- Ці історії аж ніяк не знадобилися мені потім, коли витягав з-під завалів поранених і зупиняв кровотечі, - зізнається Олег. - А от що дійсно дало мені основні поняття про військову медицину - це 5-денний курс з американськими інструкторами організації «МЕДСАНБАТ». За ці дні нас навчили  мислити, правильно підходити до пораненого, накладати джгут, перев`язувати рану, опитувати так, аби грамотно надати медичну допомогу та передати на наступний етап евакуації. Саме від американських тренерів я дізнався, що таке червона, жовта і зелена зони, - лінія зіткнення, укриття і лінія, на якій можна надати першу лікарську допомогу. Тож цих п'ять дні вартували цілого місяця навчання.

Вам буде цікаво: "Коли прилітав "Град", рятувати було нікого", - військовий медик

Під час навчання з американцями працювали із джгутами-турнікетами, сучасними кровоспинними препаратами. В реаліях же лікарі у зоні АТО користуються радянські бинти ІПП 1970-1980-го років і джгутами Есмарха.

- Хоча й вони часто рятували життя, - зауважує Олег Сорокатий. - Звісно, забезпечення бажало бути кращим.