Олександр Тесліцькій
Ту квітневу ніч 2020 року медичний директор Чернівецької обласної клінічної лікарні Олександр Тесліцький пам`ятатиме завжди. «Швидка» доставила 5-річну дівчинку – вона важко дихала, «горіла» від високої температури і втрачала свідомість. Це була перша найважча маленька пацієнтка, у якої підтвердився діагноз COVID-19. Медики півтора місяці боролися за її життя, пише ІА АСС.
«Перших двоє дітей із підозрою на коронавірус до нас поступили у березні 2020-го. Вони були з однієї сім`ї з села Колінківці, де на той момент фіксували спалах хвороби. Діти були в стані середньої важкості. Результатів ПЛР-тестів тоді доводилося чекати тиждень, вони прийшли позитивними, - пригадує Олександр Тесліцький. – А от перша дитинка у важкому стані поступила у квітні. Вночі «швидка» привезла 5-річну дівчинку. Напередодні на коронавірус у неї хворів батько. Тому одразу була насторога. Дитина поступила із вираженою дихальною недостатністю, з порушенням свідомості. У неї була важка двобічна пневмонія з деструкцією. Мабуть, ніколи не забудемо цю маленьку пацієнтку!
Тієї ночі від неї не відходила велика бригада лікарів. Терміново набирали ПЛР-тест, налагоджували апаратну вентиляцію легень, інтубували… Дитячі хірурги дренували плевральну порожнину. Пам`ятаю, з лівої плевральної порожнини викачали близько 400 мл рідини. Це для дитини такого віку дуже багато!».
Лікар розповідає: дівчинка не мала жодного супутнього захворювання, росла і розвивалася абсолютно нормально. Але коронавірус перенесла надзвичайно важко.
«Ми потім бачили, як важко переносять COVID-19 дітки із важкими супутніми патологіями – серцево-судинними, ендокринними, порушеннями роботи центральної нервової системи. А от ситуація із першою важкою пацієнткою була зовсім нетиповою», - продовжує Олександр Тесліцький.
5-річна Вікторія провела у реанімації півтора місяці. Потім – ще кілька тижнів в інфекційному відділенні, де її продовжували лікувати антибіотиками.
«Ми тоді ще не мали багажу інформації щодо режимів вентиляції таких хворих. Бо для цього треба задавати багато параметрів дихання: рівень тиску на вдиху і на видиху, співвідношення часу вдиху до часу видиху тощо. Ми маневрували, обираючи той режим вентиляції легень, який би забезпечував достатній рівень оксигенації крові, - пояснює Олександр Тесліцький. – Дитина вижила, хоча ми розуміли, що шансів вийти з того стану було всього 5%. Щодня, проводячи маніпуляції, ми казали їй: «Тебе недарма назвали Вікторією – перемогою. Ти маєш перемогти цю недугу!». І коли наша Вікторія своїми ніжками з батьками пішла додому, це було неймовірне щастя для всіх наших медиків лікарні!».
У Чернівецькій обласній дитячій лікарні є окремий 3-поверховий інфекційний корпус. Навесні минулого року для надання медичної допомоги ковідним пацієнтам тут розгорнули 35 ліжок – це весь перший поверх, де завжди було відділення так званих крапельних інфекцій. Також у реанімації для важких хворих з COVID-19 було передбачено 6 ліжок.
«По мірі потреби, ми завжди могли розгортати для цих хворих 2-й і 3-й поверхи. Ми так робили, коли мали справу з кором, - розповідає Олександр Тесліцький. – Навесні 2020-го нам вистачало першого поверху. Влітку вже довелося розгорнули 2-й поверх. А під кінець літа – 3-й. Таким чином, в кінці літа у нас для лікування діток, хворих на коронавірус, був виділений цілий корпус».
За рік у лікарні пролікувалося понад 1000 маленьких пацієнтів. І, на щастя, від ускладнень COVID-19 ніхто не помер.
Наразі 95% інфекційних ліжок дитячої лікарні забезпечені стаціонарними точками доступу до кисню. Також точка доступу є у приймальному відділенні.
«До 20% дітей, госпіталізованих з COVID-19, потребують кисневої терапії, - зазначає медичний директор лікарні. – Маємо багато пацієнтів, у яких діагностовано двобічну пневмонію, але дихають вони самостійно».
Лікар розповідає, що взимку почали виявляти нову симптоматику коронавірусу у дітей. Тобто зараз це вже не виключно пневмонія або бронхіт.
«До нас поступають діти зі скаргами на розріджений стілець, блювоту, температуру. Зазвичай батьки це сприймають як харчовий розлад. Ми ж уже знаємо, що в таких дітей, як правило, підтверджується коронавірус, - каже Олександр Тесліцький. – Також поступають діти з підозрою на менінгіт, мають всі типові ознаки цього захворювання, але виявляється – це коронавірус.
Багато діток, хворих на COVID-19, поступають із висипом на тілі, подібним до кору. До речі, у першої важкої пацієнтки також був такий висип.
Тобто коронавірус маскується під інші хвороби. Це, власне, і насторожує».
Читайте ще: Жодна дитина не померла від COVID-19: як на Буковині рятують найменших пацієнтів
У Чернівецькій обласній дитячій лікарні від коронавірусу лікуються і немовлята, і 16-17-річні діти. Зараз більше хворих 11-річного віку і старші. Медик припускає, що це пов`язано з тим, що вони мають ширше коло контактів.
«Через реанімацію в лютому 2021 року пройшли 20 дітей. Більшість із них – старшого віку, - зазначає Олександр Тесліцький. – Хоча були і немовлята, народжені від матерів, хворих на коронавірус».
Останні, до речі, - чи не найважчі пацієнти. Крихітки, як правило, народжені передчасно, тому не можуть самостійно дихати і їсти. А коли до цього додається двобічна пневмонія, викликана коронавірусом, ситуація ще більше ускладнюється.
«Якщо у вагітної важкий перебіг COVID-19, з пневмонією та інтоксикацією, це, як правило, провокує передчасні пологи. Відповідно, народжується незріла дитина. Вона потребує дихальної підтримки, підтримки серцево-судинної, травної систем, зондового годування, - розповідає Олександр Тесліцький. – Коли до всього цього додається пневмонія, такі малята потребують тривалого лікування у реанімації».
Лікар розповідає, що у червні минулого року у реанімації виходжували немовля упродовж 45 діб. Дитинка народилася з вагою 1 200 грамів на 28-му тижні вагітності від мами, хворої на COVID-19.
«Вона тривалий час була на апаратній вентиляції легень - поки збільшила масу тіла і змогла самостійно дихати. Бо для цього потрібні сили, енергія. А з малесенькою вагою і ще й з пневмонією – це важко, - пояснює лікар. – Але ці дітки стають для нас рідними. За кожного з них ми переживаємо. Новонароджених, які вже не потребують кисню, ми носимо на руках, аби вони відчували тепло і турботу. Я пам`ятаю імена і прізвища всіх, хто за цей рік пройшов через реанімацію. Щасливий, що ми не втратили жодного життя!».
У дітей, як і в дорослих, ковідні пневмонії не прослуховуються. Тому остаточний діагноз лікарі встановлюють тільки за результатом рентгену.
«Це так звані інтерстеційні пневмонії. Ми чуємо пневмонію, коли вона альвеолярна, тоді у легенях прослухується крепітація – «булькання», - пояснює Олександр Тесліцький. – А ковідні пневмонії вражають інтерстиції – тому не прослуховуються».
Дітям дуже рідко призначають комп`ютерну томографію легень. Лікарям достатньо того, що бачать на рентгенівському знімку. А от відновлюються дитячі легені значно швидше, ніж у дорослих.
«Наша Вікторія, перша найважча пацієнтка, через півтора місяці після одужання поступила до нас із температурою. Це була звичайна вірусна інфекція, але батьки хвилювалися, тому звернулися до нас. Ми зробили дівчинці повторний рентген: залишків пневмонії, якою були уражені легені, практично не було. Настільки пластичний дитячий організм, - каже лікар. – Тоді як у дорослих упродовж тривалого часу ще спостерігаються залишки пневмофіброзу».
Отримуйте новини в Telegram
Іще минулого року Олександр Тесліцький прийняв для себе рішення: як тільки з`явиться вакцина від COVID-19, вакцинуватиметься.
«У легкій формі перехворів на коронавірус у травні. Після цього титр антитіл сягав 20-ти. А вже наприкінці минулого року було нуль антитіл. Тож усвідомлював, що повторний епізод захворювання міг статися у будь-який момент, і він може бути значно важчим, ніж попередній, - говорить медик. – Тому я одразу погодився на вакцинацію. І коли запропонували бути першим – не відмовлявся.
Наступного дня після вакцинації у мене підвищилася температура до 37,3, але до кінця дня стабілізувалася. Особливого дискомфорту в місці уколу не відчував. Тож на сьогодні все абсолютно добре».
Через 4 тижні після вакцинації Олександр Тесліцький запланував здати аналіз на визначення рівня антитіл. А поки що спішить до пацієнтів: лікувати, допомагати, підтримувати. І вірить: ще зовсім трохи - і коронавірус відступить назавжди.
Авторка: Ольга КАМСЬКА, ІА АСС
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
