Остап Савчук
Коли я проходжу повз філармонію, звідти зазвичай лунає музика. Вона різна: буває, чути тендітний голос скрипки, або вирізняється впевнений звук контрабасу. Іноді, стоячи під вікнами будівлі, можна почути світову класику у виконанні солістів, або ж з того, як голосно стрибають танцівники – зрозуміти, що це триває репетиція «Буковинського ансамблю пісні і танцю ім. А. Кушніренка». Мені завжди було цікаво побачити, що ж відбувається саме у цей момент за філармонійними стінами.
Остап Савчук, художній керівник Чернівецької обласної філармонії, живе з цими звуками та емоціями усе життя. Заява на звільнення уже написана, він проходить коридорами, фотографується на сцені, споглядаючи похапцем за підготовкою до репетиції, а попереду – заслужений відпочинок та переїзд до Парижа.
Остап Васильович Савчук працював у Чернівецькій філармонії більше 30 років. До того він був директором палацу культури тоді ще об’єднання «Восход» і каже, що не один раз його запрошували на роботу в різні культурні установи та управління, однак він відмовлявся.
«Я думав так: я тут, у палаці культури, як міністр культури. Що задумаю, те і виконую. Пригадую, що думка у мене була така: якщо б я йшов у філармонію, то тільки художнім керівником, але покидати палац я не хотів», - розповідає Остап Савчук.
Однак згодом обставини склалися так, що Остап Васильович звільнився з палацу культури і у 1988 році його запросили працювати у Чернівецьку філармонію режисером-постановником. В установі почали робити постановки програм. Остап Савчук добре спрацювався з артистами.
Остап Савчук розповів, що після Всеукраїнського фестивалю «Червона Рута», який проходив на стадіоні «Буковина», запросив працювати до філармонії Оксану Савчук та Івана Кавацюка (дует «Писанка»), які тоді були лауреатами фестивалю. Також він допомагав популяризувати творчість Андрія Шкургана.
Були започатковані режисерські постановки творчих вечорів разом з Анатолієм Добрянським.
«Перше знайомство з Назарієм у мене відбулося коли я працював у профспілках, у Будинку художньої самодіяльності. У 70-х роках відбувався з’їзд профспілок України у Палаці Україна. Режисером концерту був Борис Шароварко, який включив у концертну програму, пісню «Червона Рута», де мав заспівувати Назарій Яремчук. А там був ансамбль «Карпати», з палацу «Восход».
Тоді мені дали завдання, щоб я відправив Назарія Яремчука у Київ. Звичайно, ми зустрілися з Назарієм, переговорили, він каже: мені ще треба піти до лікаря, тому що у мене проблема з горлом. І пішов. Ми зустрілися вже на вокзалі, де з’явився Левко Дутківський - батько творчої роботи Назарія Яремчука. Дутківський не хотів відпускати Назарія - як це так, Назарій, соліст «Смерічки», буде співати з ансамблем «Карпати»? Зрештою, Назарій все-таки поїхав у Київ, але не виступав там. Мабуть, сказав, що у нього болить горло. Виступ не вдався, але з того часу ми затоваришували з Назарієм », - розповів Остап Савчук.
Одного разу Назарій Яремчук відмовився співати на концерті, який організовували освітяни з нагоди 1 вересня у Центральному парку культури та відпочинку. Тоді Остапа Васильовича, як художнього керівника філармонії, попросили, щоб Назарій Яремчук виступив там.
«Мабуть, він забув при якій розмові, я про це його повідомив. І десь за тиждень до 1 вересня я кажу: мені потрібно дати відповідь, будеш ти співати, чи ні. А він сказав, що вперше про це чує. Я кажу: ти, мабуть, забув, я тобі казав про це. Ну зрештою, він сказав, що не співатиме. Тоді я вирішив зробити дистанцію, тиждень з ним не розмовляв. Він це відчув і підходить до мене: що ти на мене ображаєшся? Я кажу: я не ображаюся, просто якщо я даю слово, значить повинен його дотримати, а ти не хочеш співати. Тоді Назарій сказав, що співатиме на концерті, якщо я поїду з ним у Тюдів заручатися з Дарусею. Він заспівав і після того ми поїхали у Тюдів, до Дарусі Яремчук заручатися», - пригадує Остап Савчук.
Він каже, що коли одружувався Назарій Яремчук, у чернівецькому ДРАЦСі саме проводили ремонт, тож Назарія Яремчука з Дариною розписували у Будинку побуту, на проспекті Незалежності.
Якось Остап Савчук проводжав Назарія Яремчука на концерт до Києва, а звідти - на гастролі.
«Виїжджаємо десь за 15 хвилин до відправлення потяга, а Назарій тоді жив у центрі, зараз це вулиця Назарія Яремчука. Приїжджаємо, заходимо у купе, розкладаємо речі, а він каже: о, я ж забув свій кофер з костюмом. У чому я буду виступати? Я кажу: не хвилюйся, машина є, зараз усе привезуть.
До відправлення поїзда залишалося 5 хвилин. Він каже: ну добре. Я сказав, що повернуся за пару хвилин.
Через 20 хвилин приїжджаю, поїзд стоїть, а Назарій з таким подивом каже: що таке? Я кажу: підійшов до машиніста поїзда і попросив - Назарій їде на концерт, забув костюм, почекайте. Назарій і повірив у цю небилицю. - Чому потяг затримався, я так і не знаю», - розповів Остап Савчук.
«Одного разу ми з Левком Дутківським у його квартирі, на кухні, слухали музику, спілкувалися. Так доспілкувалися, що о 6-й ранку на радіо залунав гімн. Дутківський проводжає мене до вулиці Головної та й каже: а що ти скажеш дружині? Та скажу, що проводжав Назарія і не встиг вистрибнути з потяга, та й поїхав до Новоселиці. Прийшов додому і так сказав, а через два місяці проводжав Назарія з Дарусею, затримався у потязі і змушений був поїхати до Новоселиці. Послання у космос збуваються», - переконаний Остап Савчук.
Навчаючись у третьому класі, Остап Савчук написав у шкільному творі на тему «Ким ти хочеш бути», що мріє стати видатним скрипалем. Тоді він саме у музичній школі навчався грі на скрипці та грав в ансамблі скрипалів разом з Володимиром Івасюком.
«Я написав, що хочу бути видатним скрипалем, закінчити Московську консерваторію і приїхати у Чернівці з концертом, де буде велика афіша: грає на скрипці Остап Савчук», - пригадує художній керівник.
Будучи школярем, він уже тоді відчував, що усе своє життя віддасть культурі, каже Остап Савчук, а потім історію свого культурного життя переповість у книзі «Музичні мотиви у слові». Це трикнижжя, у якому зібрані різні матеріали, написані протягом 50 років про Чернівецьку філармонію, її артистів та працівників.
«Для мене робота була на першому місці, тому що від неї я отримував задоволення. Немає нічого щасливішого, ніж коли ти ставиш перед собою мету і досягаєш її, відчуваєш, що ти виконав завдання, які поставив перед собою. Це і є задоволення від роботи.
Новини ІА АСС є у Viber
Так само я бажаю молодим поколінням ставити перед собою мету і досягати її. Отримувати задоволення від виконаної роботи», - каже Остап Савчук.
«Якось Володимир Івасюк зателефонував і каже: слухай, старий, треба допомогти зіграти партію на гітарі. Він створив молодіжний ансамбль «Буковинка» у Кіцмані і треба було зіграти партію на гітарі. Я кажу, добре. В парку культури ми дали концерт, тому що Чернівецька область звітувала з нагоди 25-річчя возз’єднання Буковини з Україною. Ми поїхали у Київ і там був просто шалений успіх, співали пісні Скорика «Намалюй мені ніч» і «Карпати», нас нагородили путівкою – круїзом по Дніпру. Ми з Володимиром дуже багато спілкувалися.
А тепер я часто виступаю у музеї Володимира Івасюка на вулиці Маяковського і розповідаю про наші зустрічі та творчі роботи.
Він був дуже доступний і простий хлопець. Дуже компанійський. Відносився до людей, так само як і Назарій, дуже просто. Завжди спілкувався з людьми на рівних. Володя був дуже відвертий, відкритий», - пригадує Остап Савчук.
Після десятків років роботи у сфері культури Буковини, Остап Савчук їде до Парижа. Там мешкає його молодша донька та онуки, які хочуть бачити дідуся.
«Щороку під час відпустки я їздив до них у Париж і там працював садівником», - жартує Остап Савчук.
Читайте також: Про очищення крізь сльози, високу музику та вміння вчасно піти зі сцени: ексклюзивне інтерв’ю Надії Селезньової
Тепер же вирішив відправитися до Франції на заслужений відпочинок, щоб нарешті присвятити родині час, який раніше увесь віддавав роботі.
«Я в 9 ранку ішов на роботу і в 22 приходив додому, тому що працівник культури – це працівник, який не знає часу, не має меж, тому що покликаний віддавати своє серце і душу, все що має, людям.
В нумерології ім’я Остап означає людина, послана Всевишнім робити людям добро. Так що я притримуюся цього заповіту», - додає Остап Васильович.
Біля будинку доньки у Франції Остап Савчук посадив квіти та фруктові дерева, які ростуть в Україні: вишні, черешні, сливу та грушу. Ці дерева нагадують йому про буковинських артистів. Каже груша асоціюється з Назарієм Яремчуком, тому що це був один з його улюблених фруктів. Зрештою імена можна дати усім деревам, сміється Остап Савчук.
10 грудня 1887 року було відкрито приміщення Чернівецької обласної філармонії.
«У 1975 році Юрій Миколайович Гіна створив камерний оркестр у філармонії. Він спрямував свій музичний талант на те, щоб доносити до людей класичну музику, створивши камерний оркестр, яким керував більше 33 років. Коли він покидав камерний оркестр, я казав: Юрій Миколайович, не хвилюйтеся, ваша робота не пропаде, вона буде продовжена в інших митцях. І зараз цю естафету прийняв Павло Чеботов, Народний артист України, який вдосконалює творчість оркестру.
Все йде по спіралі. Кожен виток спіралі – це вдосконалення, вдосконалення і вдосконалення. І сьогоднішня молодь, яка прийшла, буде все більше удосконалювати роботу філармонії, як у сучасних технологіях, так і в творчості.
Минуле – це є фундамент, на якому будується все: будинки, культура, все будується на фундаменті. А фундамент – це наше минуле, сподіваюся, що молодь буде цього притримуватися і це принесе успіх», - каже Остап Савчук.
Він пройшов коридорами, розуміючи, що це один із останніх разів, коли душа вбирає у себе звуки рідної філармонії, передав побажання наступникам та послання у космос, щоб усе їм вдалося.
А попереду був Париж та фруктові дерева з України, кожне з яких – уособлення друзів та приємних спогадів про пророблену роботу, поставлену мету та задоволення від її досягнення.
Авторка: Марина Шварцман
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
