- Олексій, коли ви почали займатися музикою і писати пісні?
- Уперше взяв в руки гітару в 10-11 років. Тоді ж спробував писати перші пісні.
Пізніше я увійшов у кавер-сферу, тому що в Чернівцях і загалом в Україні кавери почали набувати популярності. У мене було 3-4 кавер-проекти. Але завжди мріяв писати своє. І в певний час один із кавер-проектів перетворився у власний проект. Так утворилася «Monopoliа» у 2014 році. У 2015 році ми випустили свій перший міні-альбом.
- Чи легко місцевому гурту популяризувати себе? І яким чином це робите ви?
- На місцевому рівні легко популяризувати себе, бо в нас невелике місто, не так багато місць, де можна виступати, тож всі, хто хочуть знати про гурт, знають, де його послухати. Тому в Чернівцях неважко стати популярним і знайти свого слухача.
Виходити на всеукраїнський рівень з Чернівців непросто. Є музиканти, які це зробили. Але вони нішеві, їх знають певні організатори, які їх запрошують саме через те, що вони грають таку музику.
Якщо гурт грає не нішеву, а більш загальну музику, то важче шукати слухача деінде.
- Минулого року ви презентували перший кліп на пісню «Твоя врода». Розкажіть, як його знімали?
- Знімали його впродовж року. Планували кілька сцен зняти у Франківську. Тричі збиралися виїжджати туди, але весь час нам щось заважало. Через це ми все відзняли у Чернівцях.
- Який бюджет кліпу і звідки брали гроші?
- Доларів 400-500. Великими грошима ми не володіли, але відзняти допомогли знайомі.
Ми продовжуємо працювати у кавер-сфері, бо саме вона нам слугує джерелом для того, щоби знімати кліпи і записувати пісні у студії.
Зараз збираємося продовжити роботу і записати дві нові пісні.
- Знаю, що ви намагалися потрапити на канал М1. Чому не вдалося?
- Не на М1. М1 - дуже попсовий канал. Ми намагалися потрапити на М2 – це такий проукраїнський канал. Ми певним чином прорвалися туди, тому що виступали в прямому ефірі конкурсу «Хіт-конвеєр». Усього було 30 учасників, 10 кращих пройшли до фіналу.
Нам сказали, ми місця два не дотягнули до фіналу. Можливо, ми граємо більш рок-н-рольну музику, а вони хотіли більш попсовий продукт. Але загалом нам виступ сподобався, це був новий досвід на іншому рівні.
Хочемо ще раз потрапити на цей конкурс і досягнути більшого. Ми зробили висновки, як краще подати себе, попрацювати у плані вигляду.
- Як позначився на творчості карантин?
- Це можна охарактеризувати словом стагнація. Часу було багато, щоб писати щось нове. Але щоб писати нове, потрібно натхнення. А натхнення ми черпаємо в основному з того, що подорожуємо на концерти. Коли подорожей нема, з творчої точки зору ситуація не дуже гарна.
Водночас, мали час, щоб відрепетирувати пісні, відпрацювати гру на інструментах. Я пробую зараз електронне звучання, працюю в електронних програмах, хоча раніше за це не брався. У всьому треба шукати позитив.
- Ви організовували онлайн концерт вдома. Як це пережили сусіди?
- Ми тоді під час квартирника зібрали гроші, щоб записати дві нові пісні.
Сусіди подзвонили нам, спитали, чого ми їх не попередили, вони би приєдналися до концерту. Але то було дуже по-доброму.
- У день міста «Monopolia» грала на вулиці Кобилянської. Зібралося багато людей послухати вас. Чи не думали працювати у форматі вуличних концертів?
- Ми на День міста і не думали, що збереться стільки людей. В один день зібралося нас послухати десь 150 людей.
Грати на вулиці є зміст. І не грошовий – інколи збираємо смішні гроші, зовсім не те, що ми можемо заробити у пабах. Але там живе спілкування. Якщо людина зупиняється і слухає – значить ти зацікавив слухача, який тебе може взагалі не знати. Це особливий вид перфоменсу. Нам подобається виступати на вулиці час від часу.
- Якої допомоги від держави зараз, у період карантину, потрібно музикантам?
- Я займаюся уроками гри на гітарі. Тому мені за відсутності концертів у цей період плюс-мінус вистачає на життя. Хоча я вже довгий час заробляю саме музикою. У мене немає інших джерел доходу, тому відчуваю мінуси карантину.
Культурна активність загалом зменшується. Онлайн-концерти дивиться набагато менше народу, аніж приходить на живий концерт. Та я розумію, що карантин – вимушена міра, тому я не виступаю яскраво проти нього.
Дуже не вистачає фестивалів. І для фестивалів карантин – це дуже великі збитки. Деякі фестивалі на межі зникнення.
- Карантин колись закінчиться. Чи маєте плани, як гратимете далі?
- Мені би хотілося в майбутньому робити фестиваль у Чернівцях. У 2015-2016 роках фестивалі були навіть у райцентрах, наприклад, Чортків, Заліщики, в обласних центрах – тим паче! А от у Чернівцях в той час не було ніяких фестивалів. На це є певні причини. По-перше, слабке транспортне сполучення. По-друге, відсутнє сприяння місцевої влади. Дуже важко розраховувати на власні сили, потрібна допомога міста. Окрім того, Чернівцям потрібен гарний концертний зал. Тому треба придумувати, як у Чернівцях організувати фестиваль.
Також ми збираємося записати дві пісні. Працюватимемо над другим альбомом.
Плюс у мене є гурт «Запал». Там цимбали, акустична гітара і кахон – ми граємо кавери на сучасні пісні в українській обробці. Зараз проект стоїть. А після карантину хочеться продовжити його розвивати.
Є над чим працювати, головне - у цей процес влитися. Бо творчий процес – як річка пливе. Не можна стояти на березі і чекати.
Читайте наші новини в Instagram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами