Буковинець Євгеній Трубіцин – рятувальник Чорногірського гірського пошуково-рятувального посту, що знаходиться на найвисокогірнішому місці України – горі Піп Іван Чорногірський, пише Медіа агентство АСС.
Євгеній мріяв про гори з дитинства. Уперше він побував у гірському наметовому таборі «Лужки» у 8 років. Тоді вперше відчув, як це – жити в наметах, готувати їжу на вогні та щодня йти у піший похід до якоїсь цікавої локації.
«Я родом з селища Берегомет, виріс серед красивої природи. А коли навчався у Сторожинецькому лісовому коледжі, викладачі навчали нас любити і цінувати ліс та його жителів. Будучи студентом, я почав ходити у гірські походи – фактично, відкрив для себе гори, - розповідає Євгеній Трубіцин. – До речі, у перший гірський похід мене запросив мій одногрупник, родом з Верховини. Ми з ним досі товаришуємо і працюємо в одному відділенні».
Чоловік каже: коли йому запропонували працювати гірським рятувальником, не вагаючись, погодився. Адже його мрією було не просто самому ходити та насолоджуватися красою природи, а й приносити користь людям.
«Дуже хотів працювати саме на горі Піп Іван Чорногірський, де базується найвисокогірніший пошуково-рятувальний пост в Україні. Знав, що тут працюють справжні професіонали, які дійсно живуть горами. Також це в певній мірі екстрим, до якого я не рівно дихаю з юних років. Так моя мрія стала моєю професією», - говорить рятувальник.
Читайте також: Відмовилася від all inclusive заради справжніх мандрівок: як чернівчанка бюджетно подорожує світом (ФОТО)
Євгеній Трубіцин працює у найвисокогірнішому місці України на висоті 2028 метрів. Зимовий період тут триває близько пів року. Відділ рятувальників працює вахтовим методом. Раніше вахта тривала 4 доби, а зараз, у зв’язку з карантинними обмеженнями, - до 8-ми діб.
«Про свій побут і комфорт дбаємо самі. Опалюємо приміщення дровами, які закуповують і завозять у теплу пору року. Воду носимо від джерела, а взимку - топимо сніг. Талу воду відфільтровуємо і кип’ятимо, - каже Євгеній. - Їжу готуємо собі самі – так відточуємо свої кулінарні здібності».
.w800.jpg "Про зимові Карпати, талий сніг та роботу мрії: як буковинець працює рятувальником на горі Піп Іван")
Погода на Чорногірському хребті часто буває непередбачуваною. Через це із туристами, які полюбляють зимові походи в гори, можуть трапитися неприємності.
«Карпати взимку – люті і непередбачувані. Погода може змінитися за лічені хвилини. Як правило, люди губляться у горах саме в такі періоди. Втративши контроль, зрозуміло, починають панікувати, приймають невиважені рішення, - каже рятувальник з Буковини. - Одного разу звернулася до нас група молодих здорових хлопців. Вони мали все необхідне спорядження і відповідний одяг для гірського походу. Але перед виходом у гори не поцікавилися прогнозом погоди. Як наслідок - промокли і промерзли так, що не могли навіть намет розкласти. Ми питаємо: «Прогноз дивилися?» - «Ні», «В горах бували раніше?» - «Ні», «Групу зареєстрували?» - «Ні». Страшно уявити, чим міг закінчитися їхній похід, якби вони не звернулися по допомогу».
Рятувальник каже: найчастіше в горах блукають туристи, які вперше вирушили в мандрівку, а також ті, які не розрахували своїх сил і навиків.
«Щоправда, бувають випадки, коли доводиться шукати у горах досвідчених мандрівників. Такі вони – наші Карпати», - говорить Євгеній.
Євгеній Трубіцин радить завчасно планувати свій похід у гори, завжди звертати увагу на рельєф, місцевість, а також заздалегідь цікавитися прогнозом погоди (якщо прогноз несприятливий – перенесіть мандрівку).
«Підберіть одяг, взуття, спорядження по сезону і відповідно до погодних умов. Зареєструйте свою групу у рятувальників, а також попередьте родичів чи близьких, куди ви йдете і на який період, - зазначає рятувальник. – Якщо це зимовий похід, необхідно мати з собою лавинне спорядження: лавинний датчик, щуп, лопату. Уникайте лавинонебезпечних ділянок.
Табір починайте розкладати ще в світлий час доби. І ніколи не переоцінюйте свої можливості!».
Отримуйте новини в Telegram
Якщо ж трапилося так, що ви заблукали, гірський рятувальник рекомендує перш за все заспокоїтися і не панікувати, а далі - зв’язатися з рятувальниками і чітко розповісти, що сталося.
«Дуже добре, якщо є можливість скинути координати свого місця знаходження або вказати чіткі орієнтири: гора, потік, озеро чи болото. Далі - слідувати вказівкам рятувальників. Не покидайте той сектор, де ви «впіймали» мобільний сигнал, економте заряд акумулятора свого телефону, - пояснює Євгеній Трубіцин. - Якщо ж зв’язатися з рятувальниками немає можливості, потрібно знаходити вихід з ситуації самотужки. Знайдіть струмок і рухайтеся вздовж його русла вниз. Струмок впадає в річку, а по руслу річки вийдете до найближчого населеного пункту. Рухаючись, намагайтеся залишати якісь відмітки (наприклад, засічки на деревах; на снігу з гілок можна викладати стрілки з напрямком свого руху».
Коли гірський рятувальник отримує повідомлення, що хтось загубився у горах і потрібна допомога, одягається і взувається по сезону і по погоді, бере з собою наплічник, в який кладе теплі сухі речі.
«У будь-яку пору року ми маємо з собою рукавиці (взимку - мінімум дві пари). У наплічнику також є аптечка, ліхтарик і кілька комплектів запасних акумуляторів, радіостанція, телефон, GPS-навігатор із запасними акумуляторами, термос з гарячим чаєм, набір продуктів. Із цим усім відправляємося на пошуки», - каже Євгеній.
Завжди призначається керівник пошуково-рятувальних робіт, який здійснює безпосереднє керівництво діями рятувальників. За необхідності, рятувальники надають першу домедичну допомогу постраждалим та забезпечують їх транспортування до найближчого медзакладу.
«У більшості випадків мандрівників, які заблукали, вдається знайти протягом першої доби пошуків. Але бувають випадки, коли пошуково-рятувальні роботи тривають 3-5 діб. Краще, звісно, щоби ніхто не губився, а до рятувального пункту зверталися лише для того, аби зареєструватися і трохи відпочити», - каже Євгеній.
Напередодні Міжнародного дня гір, Євгеній Трубіцин саме закінчив свою зміну у горах. Сніг, мороз і вітер, які нині лютують на горі Піп Іван, рятувальник уже зовсім не сприймає за негоду, скоріше – за примхи природи. Бо на високогір’ї по-особливому сприймається енергетика і велич гір.
«Ходіть у гори і любіть їх!» - з посмішкою радить рятувальник.
Авторка: Ольга КАМСЬКА-ОПОЛОНИК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
