Спражні історії виживання від майданівців Лесі Вакарюк та Миколи Вишневського.

В них стріляли із бойової зброї, отруювали хімічними речовинами та жорстоко били. А їм вдалось вистояти, організуватись і скинути діючий режим. Якою ціною відстоювалась гідність нації два роки тому – історії майданівців Лесі Вакарюк та Миколи Вишневського.

Микола Вишевський, учасник Євромайдану: Перших три місяці після Майдану, не треба було говорити, що ти майданівець – по тембру голосу, по рівню отруєння легенів. Там були і сльозогінний газ, і заборонені міжнародними конвенціями – хімічного складу гранати, які використовувались проти майданівців.

Микола Вишневський – був комендантом Чернівецького намету на Майдані. Він реєстрував приїжджих, найвідпоідальніше, каже, було  догледіти за молоддю.

Микола Вишевський, учасник Євромайдану: В мене в основному студентство, вони знаєте які, в мене шолома практично не було, бо дівчатка молоді завжди кудись пруться, я кажу: на, дитино, бо вона хоче бігти – зупинити не можна, то треба захистити.

Тоді другокурсниця Чернівецького університету Леся Вакарюк, щойно взнала про грудневе побиття студентів Євромайдану, одразу зібрала необхідне і вирушила до Києва – виступити проти таких дій влади. Спершу вона  - волонтерка, далі  - після спеціального навчання – у самообороні Майдану. Перші атаки Беркуту вона – не забуде ніколи.

Леся Вакарюк, учасниця Євромайдану: Окулярів в нас нема, касок в нас немає, в се, що в нас є, це балаклава-маска і бронік. І ти не розумієш, що робити. І ти стоїш і розумієш – бруківка і все. А в них – гранати, які обв’язані болтами і цим усім.

Про вогнепальну кулю у своєму бронику та поранення від гранати в пікові години сутичок  Леся розповідає із притаманною студентам легкістю.

Леся Вакарюк, учасниця Євромайдану: Ми вернулись знову на Майдан – нам хлопці подзвонили , що все дуже важко , реально дівчинка з моєї сотні отримала важкі опіки, в мене нога перев’язана після уламків. Ми реально сиділи на Майдані, допомагали, палили усе, що могли в ту ніч – палатки, матраси, одяг, палили подушки, все, тільки щоб до нас не дійшли вони.

Дим – захисник від Беркуту та палаючі шини вже увійшли в історію народної боротьби. Про свою участь в революції Гідності жоден із наших героїв не шкодує.

Леся Вакарюк, учасниця Євромайдану:  Я пішла, я відстояла свою думку. Вона для мене щось значить.

Після Майдану студентка Леся зайнялась волонтерством, а Микола Федорович попри свій вік пішов добровольцем на передову, став командиром взводу 762 батальйону окремого призначення.

Микола Вишевський, учасник Євромайдану: Коли молоді люди говорять ,а нащо це вам треба? Проте, не мені треба, не мені, а нам всім. Проте як хто усвідомлює своє місце в цих подіях, які відбуваються.