До Заставнівського районного суду Чернівецької області звернулося ТОВ із позовом про стягнення заборгованості за двома електронними договорами споживчого кредиту, укладеними в грудні 2024 року. Право вимоги за цими договорами згодом перейшло до фінансової компанії за договорами факторингу.
Загальна сума заборгованості, яку вимагав позивач, становила 231 625 гривень, з яких тіло кредиту - лише 62 700 гривень, а решта — нараховані відсотки, пеня та штраф.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача 200 275 гривень. Водночас суд відмовив у стягненні пені та штрафу, оскільки неустойка нараховувалася під час дії воєнного стану. Вимогу щодо стягнення тіла кредиту та відсотків суд залишив у силі.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач через представника подав апеляційну скаргу. Він наполягав на незаконності нарахування процентів за період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Чернівецький апеляційний суд підтвердив правомірність укладення обох кредитних договорів в електронній формі — вони були підписані електронним підписом одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону позичальника, а отже, прирівнюються до письмових договорів. Також суд визнав помилковими доводи про неотримання кредитних коштів, адже факт перерахування підтверджувався довідками надавача платіжних послуг.
Ключовим стало застосування частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Згідно з цією нормою, військовослужбовцям, призваним на службу під час мобілізації, проценти за користування кредитом та штрафні санкції не нараховуються на весь час призову (за винятком кредитів на придбання житла, автомобілів чи певного обладнання).
Відповідач долучив до апеляційної скарги довідки, які не подавалися до суду першої інстанції. Апеляційний суд визнав наявність виняткових підстав для їх прийняття, оскільки вони мають істотне значення для правильного визначення розміру заборгованості. Згідно з довідками, відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 3 січня 2025 року.
Оскільки обидва кредити були оформлені в грудні 2024 року, вже за місяць після їх укладення відповідач набув права на передбачений законом захист.
Застосувавши імперативну заборону, апеляційний суд встановив, що кредитодавець неправомірно продовжував нараховувати проценти після 3 січня 2025 року. Здійснивши власний перерахунок, суд визначив, що обґрунтовано нарахованими є проценти лише за період до 2 січня 2025 року включно.
У результаті загальний розмір заборгованості за процентами за двома договорами склав 13 591,20 гривні замість первісно нарахованих 137 575 гривень.
Загальна сума до стягнення — 76 291,20 гривні, з яких:
- 62 700 гривень — тіло кредиту;
- 13 591,20 гривні — проценти.
Апеляційний суд також переглянув розподіл судових витрат і стягнув з позивача на користь відповідача 1 763,22 гривні судового збору.
Рішення Чернівецького апеляційного суду підтверджує: законодавство України містить фундаментальну гарантію соціального захисту військовослужбовців, призваних під час мобілізації. Імперативна заборона на нарахування відсотків і штрафів діє на весь час призову та поширюється на зобов'язання перед банками й фінансовими компаніями. Єдині винятки - кредити на житло, автомобілі та енергообладнання, якщо відсотки за ними компенсуються державою.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
