Кадр з фільму "Небезпечно для життя"
У Чернівці приїжджали виконавці головних ролей, а людей для участі у масових сценах набирали уже тут, розповів ІА АСС Григорій Сорочан, викладач Чернівецького обласного коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича.
Він не один раз допомагав радянським режисерам організовувати зйомки у Чернівцях, а в одному з фільмів – «Небезпечно для життя», який знімали у 1984 році, навіть виконав епізодичну роль. Того року у Чернівцях працювали аж чотири різних кіностудії. Григорій Сорочан у той час працював директором районного будинку культури у місті Чернівці, а акторською справою захоплювався все життя.
«Більшість зйомок проходили тут, у Чернівцях. Якщо згадати вулиці, то це Театральна площа, там Куравльов - головний герой плакат заклеює. Знімали на Університетській, і що приємно відзначити, що для масовки я брав людей з вулиці. Там якщо подивитися, коли він закриває люк, звідти вилазить сантехнік, то дійсно був сантехнік 6 ЖРЕПу. Більшість сцен вони знімали біля озера на Південно-Кільцевій, там у парку проходили ці зйомки. Кожного дня, коли відбувалися зйомки, я приходив у готель "Київ", де зупинилася знімальна група, і отримував завдання для організації масових сцен. Коли йшли зйомки, то Леонід Гайдай займався тільки акторами, а вже масовку, що там потрібно було, переважно довіряли мені. Ну мені це цікаво було», - розповідає Григорій Сорочан.
Зйомки проходили також на вулиці Прутській, біля Обленерго, на Південно-Кільцевій. Епізод, у якому зіграв сам Григорій Сорочан, знімали в районі вулиці Гайдара (тепер - вул. Пилипа Орлика).
«Запам’яталося, що це було 28 серпня, якраз свято Пресвятої Діви Богородиці. Знімали довго, а у фільм увійшов лише маленький епізод: декілька слів з Куравльовим», - каже Григорій Сорочан.
Головну роль у фільмі виконував Леонід Куравльов, але знімалися також інші відомі радянські актори, такі як Георгій Віцин, Лариса Удовиченко.
«В нас така думка була колись, що Віцин – це людина, яка любить випити. Хоча насправді це абсолютно не так. Він дуже був самотній, навіть на зйомках він завжди якось був осторонь. Тихий, спокійний, завжди біля нього якісь котики, песики, він їх підгодовував.
Куравльов дуже не любив, коли вирячувались, коли його знімали, він все бігав і забороняв, щоб знімали і т.д. Коли ми з ним якраз грали епізод цей маленький, то він сам підійшов, подивився потім відеопробу і каже: «Дуже здорово у нас це вийшло, я до тебе причепився, як реп’ях»», - розповідає Григорій Сорочан.
Він також пригадав епізод, який знімали на площі Пресвятої Марії, також за участі чернівецьких сантехніків.
«Головний герой мав бігти терміново, якась небезпека була, провода обірвані, і режисер задумував разом зі сценаристом, що він має так бігти, а двоє несуть драбину, і він має через неї високо перестрибнути. Запросили відомих артистів цирку, виставили крани, а то все не виходило. А я взяв двох сантехніків, які несли драбину, їм треба було заробити, щоб потім можна було це відзначити. І от коли вони несли драбину, він мав перестрибнути. Він сказав, що це низько, Куравльов. Ще раз зробіть вище, вони підняли вище і трошки його підняли. Він упав. І циркові артисти вже там і не стрибали», - пригадує Григорій Іванович.
У фільмі «Небезпечно для життя», який знімали у Чернівцях, зіграла також дружина Леоніда Гайдая – акторка Ніна Гребешкова. Одну з головних ролей виконала Лариса Удовиченко.
Читайте також: Сценарій української кінокартини визнали найкращим на фестивалі фільмів жахів у США
«Вона завжди сиділа десь осторонь і щось плела», - розповідає Григорій Сорочан.
Також у фільмі зіграв Тамаз Толорая – грузинський радянський актор.
«Ну то було чудо, він до всіх приставав, з усіма би хотів познайомитися, особливо з представницями прекрасної статі. Коли знімали останню сцену на аеродромі, він і там намагався з усіма познайомитися. Деякі дозйомки були на студії, але робочі кабінети з гарними вікнами – це приміщення нашого РАЦСу. Одну сцену відзняли у Кам’янці-Подільському. Загалом, зйомки фільму «Небезпечно для життя» тривали у Чернівцях десь 2,5 місяці», - каже Григорій Іванович.
Каже, що режисер фільму, Леонід Гайдай, був дуже спокійним, мудрим у відношенні до людей. Він навіть пропонував Григорію Сорочану поїхати працювати з ним, але останній відмовився, бо у Чернівцях уже мав свою родину. Григорій Сорочан пригадує, як вперше познайомився з режисерською роботою Леоніда Гайдая.
«Це були «Самогонщини», або «Пес Барбос і його незвичайний крос». Я ще малий був, електрики тоді у нас не було. Говорили завчасно, що буде збірник фільмів, де будуть і «Самогонщики», а потім «Чарлі Чаплін». Що це таке я не знав, маленький був, але то вечірні сеанси були, мама не дозволяла. І завжди лякала, що якщо вночі буду йти, там, де бузина, нечиста сила є. І я попросив старших хлопців, щоб мене відвели і провели. Фільм починався десь о 22-й годині, поки той моторчик заведуть, бо світла не було. Потім він виключався, це десь до першої години, а почався такий сильний дощ, гроза, блискавка - і всі порозходилися, а то темно. Я йду і думаю, як я дійду додому. І згадую вже молитву, і згадую вже якісь революційні пісні, взяв у руки каменюку, а то до горба йти і вже ось-ось там має бути та бузина, якщо вийде та нечиста сила, як я це переживу. Тримаюся за пліт, раз - я намацав щось тепле, я як заверещав не своїми голосами, а потім пауза. Чую, якийсь чоловік каже: "Господи Боже, це що таке!". А то йшов дядько п’яний від якоїсь молодички і я кажу: "Вуйку, я боюся". А він у відповідь: "Шлях би тебе трафив! Ти мало дні не взяв мені!". Я кажу: "Почекайте тут, я побіжу". Ну я ж з такою швидкістю біг, що навколо дерева міг сам себе догнати. Таке було моє знайомство з Гайдаєм», - Григорій Сорочан.
Авторка: Марина Шварцман, ІА "АСС"
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
