На сайті видання з’явився матеріал під назвою “Нью-Йорк сьогодні: традиція прикрашання яєць” (“New York Today: An Egg-Decorating Tradition”).
Автор відзначає, що обмін писанками – це давня традиція української громади, а сама традиція створення розписаних яєць сягає ще язичницьких часів. У родині пані Кріль цей звичай живе століттями.
Волф переповідає увесь процес виготовлення писанки – від витягування білка із жовтком зі шкаралупи аж до самого оздоблення. І хоча процес досить кропіткий, на завершенні можна отримати справді дорогоцінну річ.
Виготовлення ритуальних яєць в українській культурі має дуже давнє походження. Найдавніші знайдені писанки є керамічними і датуються періодом Київської Русі.
Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією, їх розпочинали писати з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. Займалися цим переважно жінки. Вірили, що писанка вийде гарною лише тоді, коли під час її виготовлення поруч не буде нікого стороннього, тому розписували великодні яйця переважно на самоті. Мало хто знає, що вони виготовляли також у монастирях, де на них зображали релігійні сюжети. На Великдень писанки та крашанки освячували у церкві, а потім використовували для прикрашання осель, у великодніх іграх або з ритуальною чи магічною метою.
