Лише дві реформи Пауль Пшенічка, один з кращих вчителів світу, викладач фізики Чернівецького ліцею №1 математичного та економічного профілів, почесний член Лондонського інституту фізики, назвав у програмі «Суть речей» позитивними для України. Всі інші, каже викладач, лише шкодять.
Людмила Григорчук: Зараз багато говорять про реформи, про зміни, які будуть об'єднувати старші класи, де буде менше предметів. Це вихід із цієї ситуації?
Пауль Пшенічка: Ці реформи відбуваються дуже дивним чином. Більшість з них шкідливі. За 20 років можу нарахувати лише дві реформи, які принесли користь. Перша реформа – це створення спеціалізованих шкіл, а друга це створення Малої академії наук.
Людмила Григорчук: Мала академія вчить писати наукові роботи вже в шкільні роки.
Читати ще:"У Чернівцях наш колосальний потенціал ми «розбазарили»" - П.Пшенічка про освіту
Пауль Пшенічка: Вони стимулюють, ось це підхід європейських університетів.
Людмила Григорчук: Ви викладаєте у Малій академії. Розкажіть, що змінюється у дітей, коли вони працюють саме в науковому напрямку?
Пауль Пшенічка: Вони починають розуміти для чого вчать. Це основний результат. Вони бачать науку в дії, свої перспективи.
Людмила Григорчук: Наукові роботи в цьому році були цікаві?
Пауль Пшенічка: Звичайно, Я можу говорити тільки про фізику.
Людмила Григорчук: В цих робіт буде продовження, вони можуть перерости в щось більше?
Пауль Пшенічка: Можливо, їм дадуть працювати над роботами далі в університетах. До прикладу, коли перед цим діти не займались наукою, а просто добре вчились, то вони починають захоплюватись наукою з 5-го курсу. А наші вихованці починають з 1-го курсу, мають серйозну фору. І вже на 3-му курсі можуть заробляти гроші закордоном і т.д.
Людмила Григорчук: Ви нещодавно були зі своїми дітьми у Німеччині, привезли гарні результати. Розкажіть про ту поїздку
Пауль Пшенічка: Це була дуже цікава поїздка. В цій конференції ми беремо участь вже багато років. Наші учні завжди виступають на хорошому рівні, хоча їм важко тримати планку. Тому що, як правило, вони на рік молодші за інших учасників.
Людмила Григорчук: Як ви себе почували з ними там?
Пауль Пшенічка: Мені не було коли за ними слідкувати. Мав свою роботу. Почував себе добре, до них підходили професори зі своїми враженнями. Нам було приємно з ними спілкуватись. Ці конференції організовуються для дітей, це можливість поспілкуватись з науковцями.
Людмила Григорчук: Ви були головою жюрі в своїй секції, бачили як інші діти з усього світу ростуть чи стоять на місці. Як розвивається інженерія та фізика?
Пауль Пшенічка: Феноменально. Були роботи фантастично цікаві. Була робота з Бразилії, вони придумали апарат, який дозволяє спілкуватись людям, які і сліпі, і глухі, і німі. Ця апаратура дозволяє спілкуватись дотиками. Вони придумують багато різних речей, вони пропонували способи, як врятувати людей після падіння літака, цунамі і т.д.
Людмила Григорчук: Здається, що нема вже що придумувати, а ви вже назвали багато нового.
Пауль Пшенічка: Неможливо, наука розвивається дуже швидко. Наприклад, ми були на екскурсії в університеті і відвідали 3 лабораторії. В цих лабораторіях просто очі на лоба лізли. Якщо на мікропроцесорі ще три роки рому можна було розмістити 20 млн елементів, то тепер в тисячу разів більше. Швидкість прогресу неймовірна.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
