Інформаційний новинний сайт міста Слов'янськ «6262» почав працювати у 2014 році, коли на Донеччині стався медіавакуум, пише Медіа агентство АСС. Черпати новини про життя міста та області було вкрай необхідно. Цю прогалину вирішили заповнити місцеві підприємці та активісти, зокрема і Валерій Гармаш. Адже щоб перешкодити поширенню дезінформації, слід подавати на випередження об’єктивні новини.
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи Національної спілки журналістів України «Журналісти важливі»
«Ми працювали у Слов’янську (Донеччина) з 2014 року. Ми там були і до повномасштабного вторгнення і навіть під час. Але потім команда вирішила релокуватись, безпека команди - найголовніше. Ви ж знаєте, журналісти потрапляють першими у списки небажаних персон. Наша команда зібралась 13 березня і виїхала. Загалом нас було 8 членів команди плюс їхні члени родин, разом 17 осіб. На трьох авто рухались. Одна машина була семимісна, дві інші – п’ятимісні. Тому у кожного було як у літаку - маленька валізка лише з особистими речами», - каже Валерій Гармаш, керівник сайту «6262».
Отримуйте новини в Telegram
Маючи досвід 2014 року, журналісти чітко розуміли, що у 2022 році наближається і які наслідки може мати: вони уже схожі події та відчуття пережили. Питання безпеки стало для них першочерговим.
«Ми навіть планували, що наступна зупинка буде закордоном, аби туди перемістити дівчат наших. Але це не знадобилось. На щастя, ми змогли залишитись в Україні. До речі, існує міф, що на сході багато сепаратистів. Так само можна сказати і про захід України. Відсоток той самий. Тут теж є настрої та ілюзії у бік Румунії, а на Закарпатті – дивляться на угорців. Роздача паспортів та всіляке сприяння лише посилювало цю кризу. Близькість до кордону завжди перетинає ці процеси і є моменти схожості», - додав Валерій Гармаш.
На думку керівника сайту, кількість осіб зі сходу та заходу, які зі зброєю воюють на фронті у відсотковому еквіваленті – рівні. Адже патріоти є скрізь, і першими давали відсіч саме люди у прикордонній зоні з окупантом.
«Там люди свідомі, українолюби і дуже активні. Натомість у Чернівцях, мені здається, громадська активність менша. У Слов’янську все, що робить влада, уже під пильним контролем, під критичною увагою. Це давно уже б обговорювалось у соцмережах, на сесію б прийшли, були б якісь акції. А тут тихо. Активності менше», - додав Валерій Гармаш.
Досвід 2014 року для вихідців з Донеччини дав шанс пережити цю фазу війни впевненіше. Команда планує повернутись до рідної домівки. Втім, і свій філіал у Чернівцях закривати не будуть.
«Ми виїжджали повним складом, і зараз ми у Чернівцях в офісі, де навіть стіни пофарбували у жовто-сірий тон – аби було відчуття домівки. У нас тут редакція, де журналісти, SMMники, монтажники роблять контент для нашої аудиторії у Слов’янську. Це складно, коли ми не там, але ми намагаємось інформувати читачів, вони ж чекають на наші повідомлення. У нас там на місці є люди, котрі допомагають здобувати інформацію, хоча є певні незручності. На початку було складно, проте ми адаптувались. Дуже сподіваємось повернутись додому», - каже Олександра Пилипенко, редакторка сайту «6262».
«Найбільший скарб - люди. Це болить найбільше. Ціна, яка ніколи не повернеться. А все інше – ми відбудуємо. Ми приречені на перемогу і стати передовою нацією і успішною країною», - зазначив Валерій Гармаш.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
