Багато хто з буковинців ймовірно почув про початок повномасштабної відкритої війни росії проти України саме з вуст Віталія Коваля, пише Медіа агентство АСС. Адже він якраз вів ранкове шоу на «Радіо 10» зі своїм колегою, перші новини почали з’являтись саме тоді.
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи Національної спілки журналістів України «Журналісти важливі»
«24 лютого зранку я був на робочому місці. Ми вели ефір з Андрієм Рудіком. Певне, для багатьох того дня слово «війна» прозвучало з хвилі нашого радіо. Ми з вікна споглядали за Чернівцями. Люди поступово переходили з пішої ходьби на біг, а потім просто почали літати над тротуарами. Черги на АЗС з’явились. Це все з 6 ранку до обіду видно було як люди все більше дізнаються про події. Вже потім, коли пройшла каша у голові, бо стільки всього намішалось, кожен починав розбиратись та аналізувати. Я як і багато інших відгукувались на всі збори і прохання. Банки для закруток солдатам, теплі речі, там взяв і туди відвіз. Ковдри через когось знайшов, діткам харчування, брались за все, що пропонували і просили. То і для військових, і для внутрішньо переміщених осіб. Кожен хотів бути залученим ще у якийсь проєкт», - розповів Віталій Коваль, програмний директор «Радіо 10».
Отримуйте новини в Telegram
Одного дня до Віталія звернувся сусід і розповів історію про свого сина та його службу. Микола Шпаюк колись закінчив військову кафедру, аби не піти служити у Збройні сили. А цьогоріч він повернувся з-закордону і добровільно пішов на фронт.
«Микола - це хлопчик, пам’ятаю його ще маленького. А зараз це вже сміливий крутий воїн, незламний, який бачив занадто багато. Його батько попросив якось допомогти, бо військові мають стару вантажівку, виконувати бойові завдання нереально. Для ефективності краще б було придбати джип. Це і маневр, і непомітність. Завдяки небайдужим нам вдалося зібрати на два позашляховики для того самого підрозділу. Я себе не зараховую до волонтерів, бо є люди, які цим займаються роки і професійно», - додав Віталій Коваль.
Найбільший разовий внесок становив 50 тисяч гривень. Це допомога від дівчат, які продавали на аукціонах вироби хенд-мейду, прикраси. Загалом на дві машини вдалося зібрати майже 300 тисяч гривень.
«Якби не люди, які допомагають, волонтери... Дякую Віталіку, що організував збір. Там на фронті це важливо, і багато залежить від авто. Пересування, мобільність, евакуація, адже це час, а секунди рятують життя. Боєкомплекти довезти, медикаменти, їжу. Все це робиться на автівці. Коли ти знаєш, що у тебе міцний тил, тебе прикривають і чекають, готові допомогти – то і воювати легше, і жити краще», - розповів військовий Микола Шпаюк.
Зараз стало модним допомагати ЗСУ, каже Віталій, говорити українською, бачити Україну вільною проєвропейською країною. Саме тому перемога буде за нами – адже суспільство себе ідентифікує як єдине і свідоме ціле з однією метою – бути незалежними.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
