В програмі "Суть Речей" на Радіо 10 про роботу журналіста говорили Оксана Мотрук, ведуча Телекомпанії ТВА та Олег Тудан, журналіст Телевізійної служби новин каналу «1+1»
Людмила Григорчук: Від людей з екрану чекають надзвичайних дій суперменів. Маємо змінити світ, виховати всіх дітей, зловити вбивць і покарати винних. Чи вдається бути такими суперменами?
Оксана Мотрук: Відповідальність є, бо є у суспільстві таке враження, що якщо в телевізорі сказали і в газеті написали, то це правда. Це істина в останній інстанції. Люди звертаються до нас, бо ми остання надія. Для людини з мікрофоном і з колегою поруч з камерою більше дверей відкриваються. Хоча нас також посилають, двері перед нами закриваються, але доступність у нас у високі кабінети більша. Але є інша сторона медалі. Коли телефонують на канал і кажуть, приїжджайте до нас на бульвар, бо у нас листя не прибирають. Я кажу, добре, зараз ми приїдемо з оператором з мітлами і вам поприбираємо. Прошу не забувати, що ми самі можемо навести порядок. Хоча є такі теми, які люди самі не можуть подужати, тому журналісти мають допомогти.
Олег Тудан: Якщо ми зробили все, що могли, до кінця і це знаю, то я спокійний. Люди чомусь думають, що ми можемо слідкувати за однією темою вічно. Що як когось схопили, то ми будемо дзвонити кожного місяця в поліцію і тюрму. Питати: сидить? Добре. Але все ж таки людей виправдовують, ситуації змінюються і ми не можемо слідкувати за однією темою, переключаємося на щось інше, відповідальність максимально вкладаємо у те, що робимо саме зараз, а потім вже ми не можемо слідкувати за нею.
Читати ще: Чому журналісти йдуть в політику і кому це вигідно
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами