Людмила Григорчук: Приїзд у Чернівці. Яка мета?
Роман Безсмертний: Приїхав для того, щоб поговорити з чернівчанами, якою ми хочемо бачити Україну. Одна справа – це бачення Безсмертного, а друге – як це бачать чернівчани, чого вони хочуть.
Людмила Григорчук: Ви готові виконувати замовлення?
Роман Безсмертний: Я готовий відпрацювати разом з ними це замовлення, тоді легше його буде виконувати. Бо разом розробляв,значить разом будемо реалізовувати. Тут ще й звірка відчуття. Наскільки я розумію ситуацію і різних регіонах, різних містах. Це хороше вдосконалення свого бачення.
Людмила Григорчук: Різні думки у різних містах?
Роман Безсмертний: У кожному місці свої акценти, свої аргументи, свій образ. Мені дуже приємно це усвідомлювати, відчувати, це багатство. Малюється не просто в чорно-білих тонах, а в кольорових. По-одному це бачать в Одесі, по-іншому у Дніпрі чи Чернігові. Але у всій Україні є величний розум, який здатний вести країну далі. Інша справа, що чомусь у нас цей розумі не допускають до того, щоб вона говорила, я маю на увазі еліту, інтелігенцію, щоб вона спрямовувала державних керманичів, їх ігнорують.
Людмила Григорчук: Можливо інтелігенція не знає, як рухатися кар’єрною драбиною?
Роман Безсмертний: Ну от у Чернівцях, які і в більшості міст, професура, інтелігенція – це люди, багаті розумом, але міністри у нас призначаються іноземці, призначаються без досвіду і знань, як мінімум у них немає тих знань і досвіду, яких я чув тут і в інших містах України. Це свідчить про те, що ми і чужому толком не навчаємося і свого цураємося. То куди ми хочемо прибігти?
Людмила Григорчук: Ви вважаєте, що професор міг би керувати державою, міністром, мав би ті важелі впливу, адже це не просто має бути розумна людина.
Роман Безсмертний: Державою може керувати і професор, і музикант, важливо слухати, що каже професор, бо він володіє знаннями.
Людмила Григорчук: Ви вже заявили, що будете балотуватися у Президенти. В політиці вже давно, чому саме зараз вирішили взяти участь у президентській гонитві?
Роман Безсмертний: До цього часу в більшості випадків я вважав, що я можу знаходитися на другому плані, займатися технологією, організацією процесу. Я ніколи не спрямовував свої зусилля у лідерство, але коли я побачив немічність і дряхлість, і українських інститутів державних, і кадрів, то я зрозумів, що те, що я три рази вже не забувся, то воно востребуване. Люди не знають як відповідати на ті чи інші питання. А я вже декілька разів забув ті відповіді на питання. Чому я маю дивитися, як все розвалюється? Я маю діяти.
Слухач: хто спонсорує вашу кампанію?
Роман Безсмертний: Це люди середнього бізнесу. Я можу назвати їхні прізвища, але вони не серед олігархів, тому їхні імена вам нічого не скажуть. Це звичайний середній бізнес України, з різних секторів. Мені приємно, що я можу назвати їхні прізвища. Але керувати Україною, коли я стану Президентом, буде Президент, а не ті, хто допомагав у виборчій кампанії. Мова йде про цінності, які сповідує президент. На основі цінностей виробляється відповідна політика, формується відповідна машина, а не під проект той чи інший обирається Президент. Мені довелося працювати з декількома президентами, я знаю, як ця людина почуває себе одинокою, коли переступає поріг кабінету. Це велика праця, а ще й в українській системі, коли на таких людях стільки повноважень, що їх би зрозуміти, а не те, що виконати. Це ще одна трагедія.
Слухач: Де ви пропали? В останні роки про вас нічого не було чути?
Роман Безсмертний: Викладав.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами